«я виділив би три основні ознаки «нової людини». насамперед, це безмежна відданість вищій цілі, що полягає у побудові комунізму. по-друге, перехід від ідеї до дії, «нова людина» не мрійник, а діяч і практик. по-третє, «нова людина» виступає представником маси чи класу, який через неї здійснює свій
ідеал.«нова людина» аж ніяк не одинак вона відчуває зв'язок з колективом, що незримо стоїть за нею. цей колектив називається «партія», «клас» чи навіть «весь радянський народ». тому «нова людина» виконує не свою власну, а неодмінно і велику, «загальну» справу. окрім цієї «загальної справи», вона не
має інших, особистих, відособлених інтересів. загальне для неї стає особистим». 1. чому дослідник бере у лапки визначені ним риси «нової людини»? 2. яку людину намагалась формувати влада?

Крестьяне никогда не жили отдельно друг от друга, а вернее сказать, много сот лет жили вместе, общинами. В результате реформы 1861 года, была создана взамен крепостного права сложная система общинной и семейной круговой поруки; сельская община («мир») отвечала перед государством за каждого домохозяина, а домохозяин отвечал перед общиной за членов своей семьи. В результате крепостное право, будучи отмененным, фактически трансформировалось в другую форму.Реформа 1861 г. сохранила исторически сложившуюся общинную форму землевладения. Она являлось гарантией против окончательного обезземеливания и пролетаризации крестьян, а значит, и против социально-государственных потрясений в России Как то так

У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.

Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви

Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.