У нас долго не было войны. Но в один день Фараон сказал, что евреи, которые жили у нас столетиями- враги. Они бежали, прихватив своё имущество, жён и детей. У них было много золота, и сын Ра послал нас в погоню. Мы вскочили на наши колесницы и помчались так быстро, как могли. Мы всё время настигали их, но они уходили самым непонятным образом. Сегодня мы их уже настигли, но вода расступилась и пропустила их на другой берег. Многие из нас бросились их догонять по открывшейся суше, но вода быстро вернулась и они утонули все вместе.
Объяснение:
Виникла з розповідей Плутарха, Светонія та інших стародавніх письменників про перехід Юлія Цезаря через річку Рубікон, що слугувала кордоном між Умбрією і Ближньою Галлією. 49 року до н. е., всупереч забороні римського сенату, Юлій Цезар зі своїми легіонами перейшов Рубікон, вигукнувши «Жереб кинуто!». Це стало початком війни між сенатом і Юлієм Цезарем, унаслідок якої він запанував над Римом. За Светонієм[1] слова «жереб кинуто» Юлій вимовив латинською мовою, а за Плутархом[2] — грецькою, як цитата з комедії Менандра: «Так буде кинуто жереб». Історичний вислів Цезаря часто цитується латинською мовою лат. Alea iacta est.
