Адміністративно-територіальний устрій
На Гетьманщину поширилася влада центральних установ Московської держави.
Поряд з цим Лівобережна Україна зберегла окреме козацьке самоврядування, військо, суд, податкову систему, митні кордони і, таким чином, користувалася широкою автономією.
Гетьманщина мала визначену територію.
Кордони Гетьманщини визначалися Зборівським трактатом, Андрусівським перемир'ям. Бахчисарайським договором, трактатом про "Вічний мир".
Лівобережна Гетьманщина поділялася на полки, які були військовими й адміністративно-територіальними одиницями.
На Лівобережжі у 60-х роках XVII ст. було 10 полків:
Переяславський,
Миргородський,
Полтавський,
Прилуцький,
Ніжинський,
Чернігівський,
Київський,
Лубенський,
Гадяцький і Стародубський
У ході національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького українські козаки показали прагнення самостійно вирішувати свою долю та здатність захищати свої соціальні та релігійні права. Був відновленний державний розвиток українських земель, що згодом мало вплив на інші повстання та революції, під час яких українці демонстрували своє волевиявлення.
Під час цього періоду Речь Посполита втратила контроль над центральною частиною етничних українців, але згодом ці ж теріторії перейшли до составу Россійської імперії, що стало причиною так званого періоду "Руїни", під час якого був припиненний розвиток української державності.
