Синквеины 5 штук на тему «эпоха дворцовых переворотов»

Тридцятилітня війна, або Тридцятирічна війна (нім. Dreißigjährige Krieg) — перша загальноєвропейська війна у 1618—1648 роках між союзом католицьких і коаліцією протестантських держав. До союзу входили Священна Римська імперія та Іспанія, очолювані імператорською династією Габсбургів, а також німецькі князівства Католицької Ліги (переважно західні та південні: Баварія, Кельн), італійські міста-держави, Португалія. В антигабсбурзькій коаліції перебували протестантські німецькі князівства (переважно східні та північні: Саксонія, Бранденбург-Пруссія, Пфальц, Брауншвейг-Люнебург), Нідерланди, Данія-Норвегія, Англія, Шотландія, Швеція, до яких 1635 року приєдналася католицька Франція. Католицький союз підтримували Римська курія та Річ Посполита, включно з українськими козаками[1][2][3]. Протестантській коаліції допомагали Османська імперія та Московське царство. Причинами війни стало католицько-протестантське релігійне протистояння (Протестантська унія 1608, Католицька ліга 1609), конфлікт між імператором та удільними німецькими князями, національно-визвольні рухи в землях Габсбургів (Чехія, Угорщина, Нідерланди), стара боротьба за домінування в Європі між Австрією (Габсбургами) та Францією (Бурбонами). Безпосереднім приводом війни стало чеське повстання.

Тридцятилітня війна

Австрійсько-французькі війни

Map Thirty Years War-ukr.svg

Осіріс, в єгипетській міфології бог продуктивних сил природи, владика загробного світу, суддя в царстві мертвих. Осіріс був старшим сином бога землі Геба і богині неба Нут, братом і чоловіком Ісіди. Він царював на землі після богів Pa, Шу і Геба і навчив єгиптян землеробство, виноградарству і виноробству, видобутку й обробки мідної та золотої руди, лікарському мистецтву, будівництву міст, заснував культ богів.
Сет, його брат, злобний бог пустелі, вирішив погубити Осіріса і виготовив саркофаг за міркою старшого брата. Влаштувавши бенкет, він запросив Осіріса і оголосив, що саркофаг буде подарований тому, кому доведеться впору. Коли Осіріс ліг в capкофаг, змовники зачинили кришку, залили її свинцем і кинули у води Нілу.
Вірна дружина Осіріса, Ісіда, знайшла тіло чоловіка, витягла чудесним чином приховану в ньому життєву силу і зачала від мертвого Осіріса сина, названого Гором. Коли Гор виріс, він помстився Сету. Своє чарівне Око, вирване Сетом на початку битви, Гор дав проковтнути мертвому батькові. Осіріс ожив, але не захотів повернутися на землю, а, залишивши трон Гору, став царювати і вершити суд в загробному світі.
Зазвичай Осіріса зображували людиною із зеленою шкірою, сидячим серед дерев, або з виноградною лозою, що обвиває його фігуру. Вважалося, що, подібно всьому рослинному світу, Осіріс щороку помирає і відроджується до нового життя, але запліднююча життєва сила в ньому зберігається навіть в мертвому. В епоху еллінізму Стародавнього Єгипту Осіріс ототожнювався з грецьким богом Діонісом