Вобласти внешней политики основные события 17 века

Соляной бунт - 1648г. 
Причина - недовольство населения политикой царского правительства, которое в 1646ом ввело налог на соль, а в 1648ом решило взыскать с населения за 2 года недоимок, что вызвало социальный взрыв в столице.
Итогом стало отсрочка взимания недоимок, выдача стрельцам двойного денежного и хлебного жалований, принятие решение о созыве Земского собора и составление нового уложения.
Были убиты представители царской администрации Чистой и Плещеев, казнен глава Пушкарского приказа Траханиотов, отправлен в ссылку Б.И.Морозов.

Медный бунт, 1662г
Попытка властей в условиях длительной войны с Речью Посполитой пополнить казну за счет выпуска медных денег, которые должны были ходить наравне с серебряными, обернулось падением их стоимости, ростом цен и обнищанием народа.
Результатом стало народное возмущение в Москве. Бунт подавлен, но выпуск медных денег прекращен (с обменом 100:1 на серебряные).

Восстание под предводительством С,Разина:
Первый этам 1667-1669: "поход за зипунами", победа над персидским флотом
Второй этап 1670-1671: захват Астрахани, Царицына, Самары, Саратова и поход на Москву, поражение под Симбирском, выдача Разина властям, его казнь, подавление восстания.
Причины :
- окончательное закрепощение крестьянства (Соборное уложение 1649г)
- рост налогов и повинностей соц.низов
- скопление беглых крестьян и бедного казачества на Дону
- стремление власти ограничить казачью вольницу
Участники:
казаки, крепостные крестьяне, посадский люд, нерусские народы Поволжья
(Для привлечения народа в восстания Разин отсылал "прелестные письма" )

Міста і села України виникали у різні часи та за різних обставин. Появу перших поселень вчені пов’язують із тим, що давні люди почали обробляти землю. Це, у свою чергу, спонукало їх до осілого життя, тобто до постійного проживання на одному місці. Недарма у давнину слово «село» означало «населене місце» і «поле», «земля». Здавна й донині село — це невелике поселення, більшість мешканців якого займається землеробством і домашнім тваринництвом.

Образ українського села зазвичай пов’язують із чепурними хатами у квітучих садках. Сільська хата була окремою будівлею і стояла посередині садиби, яка зазвичай обгороджувалася плетеним тином чи дерев’яним парканом. Біля хати розміщувалися господарчі будівлі: комори, стодоли, клуні, в яких селяни тримали знаряддя праці, запаси зерна чи інші продукти, домашніх тварин тощо. До селянської садиби належали город та садок. Навколо села розташовувалися поля, праця на яких годувала не лише самих селян, а й мешканців міст.

Міста виникли з появою ремесла і потребою у торгівлі. А відбувалося це так: у разі загрози ззовні поселення обгороджували оборонними валами і мурами. Давньослов’янське та російське слово «город» якраз і відображає цю особливість — наявність захисного огородження. Давні міста світу мали певні властивості: щільність забудови, наявність головної площі та вулиць, замощених бруківкою. Оця давня традиція — мостити вулиці каменем — залишилася в основі українського слова «місто». Тому жителів міст називали міщанами, або городянами. Ними ставали ремісники, купці та люди, що виконували певні послуги, наприклад, візники, вантажники, цирульники (перукарі), домашні слуги, і зрозуміло, правителі та інші знатні люди.

Із прийняттям християнства центром кожного українського села і міста стала церква, яка будувалася на пагорбі або на іншому найвищому місці. Церква була найбільшою будівлею та головним місцем зібрань населення, сховищем цінностей, притулком у разі ворожих нападів. Тоді дзвіницю найчастіше розташовували окремо і використовували як вартову вежу, аби стежити за наближенням ворога.