Dollyy
20.01.2022 01:46

Найти реферат на тему руйнування державних структур гетьманщини та інтеграція українських земель до складу російської імпері​

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
rsr
02.01.2023 05:24

после смерти ивана грозного престол занял его сын федор иоанович. считается, что  он отличался слабым здоровьем и скудоумием. реальную же власть находилась в руках его шурина — бориса годунова.

младший сын бориса годунова — дмитрий — вместе со своей матерью и родней отправлен в удельный город углич. царевич воспитывался при окружении родственников царицы — нагих. с самого раннего детства ему внушалось

многие , начиная с н.м. карамзина, открыто обвиняют бориса годунова в этом злодеянии.  источники, повести и сказания, иллюстрируют подробности его убийства, однако никто из авторов сочинений не был очевидцем угличских событий. казалось бы, что многие факты говорят против бориса. ведь именно он в итоге получил власть в 1598 году.

некоторые , среди которых р.г. скрынников, кардинально по-другому интерпретировали эти события. дмитрий был сыном ивана iv от восьмого брака, который не получил благословления церкви.

к моменту смерти царевича (1591 год) не исчезла возможность появления законного наследника у царя федора, ведь последний умер лишь спустя продолжительное время после описываемых событий в 1598 году. неужели он мог просчитать ход событий на ближайшие семь лет вперед?

бытует мнение, что борис годунов специально направил в углич преданных людей, которых было не выяснение истины, а затушить молву о насильственной смерти царевича. однако, как отмечает р.г. скрынников, следует обратить внимание на тот факт, что возглавлял следствие политический противник годунова — хитрый и изворотливый князь василий иванович шуйский. исследователей смущало поведение шуйского, ведь впоследствии, он несколько раз менял свои показания. согласно  следственной комиссии борис был непричастен к смерти царевича. однако в дальнейшем в.и. шуйский дважды менял свою точку в зависимости от политической ситуации. и в итоге, став царем, он признал и сделал официальной версию об убийстве дмитрия. стоит ли доверять таким показаниям?

интересно отметить, что сразу после смерти царевича по указу царицы марии нагой произошел кровавый самосуд, во время которого возникла версия о спланированном убийстве царевича. нагие подготовили подложные улики, чтобы сбить с толку следователей, однако обман был вскрыт. если царевич был действительно убит, зачем это надо было делать?

с точки зрения некоторых исследователей, следственной комиссии было поручено расследовать два момента: дело о смерти царевича, и дело об измене нагих.

как уже отмечалось выше, следственное дело зафиксировало версию случайной, нечаянной смерти царевича. эта версия опиралась на два утверждения. первое заключалось в том, что царевич страдал страшной болезнью — эпилепсией, или как ее называли на руси «падучей», «черным недугом».  второй же факт — именно в момент игры в ножички с царевичем случился приступ эпилепсии. все свидетели-очевидцы зафиксировали припадок ребенка.

некоторые исследователи полагают, что показания угличан о нечаянной смерти царевича  были получены под давлением и угрозами. р.г. скрынников же отмечает, что комиссия не преследовала своих свидетелей.

следственное дело тщательно и подробно рассмотрело факт смерти дмитрия и прямых улик, указывающих на причастность к ней бориса годунова выявлено не было. другое дело, что с наступлением смутного времени «имя дмитрия» принял авантюрист, захвативший московский двор. а сам «миф о чудесно спасенном дмитрии иоанновиче» стал использоваться разными сословиями для удовлетворения своих интересов.

конечно, нельзя однозначно заявить о причастности или непричастности бориса годунова к гибели царевича. этот вопрос еще остается дискуссионным, однако прямых доказательств, обличающих бориса годунова, на данный момент не обнаружено.

0,0(0 оценок)
Ответ:
linik2
29.08.2021 06:45
Україна в огні" —це чесна неприхована правда про перший етап Другої світової війни. Пишучи цю кіноповість, Олександр Довженко виявив таку непритаманну радянським письменникам тієї доби правдивість, таку безкомпромісність, що твір його прозвучав, неначе вибух, уперше в радянській літературі піддавши сумніву безгрішність "сталінського соціалізму". Режим не змусив чекати нищівної реакції, і вже у 1944 році відбулося засідання Політбюро ЦК ВКП(б) з таким порядком денним: "Про антиленінські помилки й націоналістичні збочення в кіноповісті О. Довженка "Україна в огні". На це засідання було за автора, який почув про себе, що він "куркульський підспівувач", "відвертий націоналіст", дізнався він також, що від нього залишиться "мокре місце". Висновок же про твір був такий: "Україна в огні" — платформа вузького, обмеженого українського націоналізму. Ворожого ленінізму, ворожого політиці нашої партії та інтересам українського й усього радянського народу". Чим же так налякала сталінську партію "Україна в огні" Довженка?Письменник сильно й глибоко любив свій народ, і тому зобразив, можливо, найнещасливіший період історії країни із по-справжньому нищівною правдивістю. Як же він міг не хвилюватися, коли за короткий проміжок часу фактично вся Україна опинилася під фашистським чоботом? Це неможливо було осягнути розумом, у це важко було повірити. І в кіноповісті ми бачимо, як брутально було зруйновано "рай" українського життя. Ось, наприклад, картини життя України до приходу туди гітлерівців: "У садочку біля чистої хати, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства за столом у тихий літній день сиділа, мов на картині, родина колгоспника Лав'ріна Запорожця і тихо співала "Ой піду я до роду гуляти". Це була пісня материна. Пісня була весела і журна одночасно, як і життя людське. Мати Тетяна Запррожчиха любила її співати раз чи два на рік, коли по великих трудах і повсякденних турботах десь було з якоїсь гарної нагоди доводилося пригублювати чарчину. Діти дивилися на свою добру матір і величали її". І ось цей рай нагло зруйновано, а мати, добра ласкава мати прощається зі своїми дітьми: "Сини мої, сини! Діточки мої! А Боже мій, Боже мій! Ой, прощавайте, прощавайте, діти мої...". І вже "гітлерівці входили в село, в'їжджали на мотоциклах, автомобілях, на гарматах, на танках, веселі й вдоволені. Засмалені сонцем, закурені, мокрі од поту обличчя вилискували радістю і здоров'ям. Грали на губних гармошках, окаринах і трикутничках щось німецьке". Просто вражає, з якою брутальністю німці вриваються в українські села, руйнуючи віками створюване життя, зневажаючи українців, які тут жили." Ці рядки кіноповісті сповнені неприхованого болю за рідну країну, її нещасливу долю. Недарма Довженко писав у своєму "Щоденнику" про перші дні війни: "На українських ланах і селах в огні і полум'ї вирішується доля людства, вирішується велетенська проблема світової гегемонії, вирішується доля людства на нашій недолі. Така нещаслива земля наша. Така наша доля нещаслива."Страшна картина доповнюється новими деталями, стає все більш трагічною, і ми із жахом читаємо, що Київ, столицю України, теж сплюндровано: "У Києві бенкетувало офіцерство Адольфа Гітлера. Сам гауляйтер Кох прилетів до столиці України для декларації імперських гордих цілей в отсій неймовірно багатій і щедрій країні".У творі багато неприхованої символіки. Це і прізвища головних героїв — Запорожці, і назва села — Тополівка, і п'ять синів, як п'ять пальців однієї руки (показово, що у романі "Вершники" Ю. Яновського Мусій Половець теж має п'ятеро синів).Розповідаючи про долю сім'ї Запорожців, Олександр Довженко зумів у яскравій формі відтворити трагізм історії української землі. Картини перших днів війни справді апокаліптичні — руйнується весь світ українця, його родина, українська молодь потрапляє у фашистську неволю, фактично у рабство. Але український народ опирається поневоленню, бореться із загарбниками, найкращі його представники йдуть у партизани, нищачи не тільки окупантів, але й ницих зрадників свого народу.Заключна сцена твору теж досить символічна — у сплюндрованій ворогом Тополівці знов зібралися Запорожці. І ця сцена, незважаючи на всю свою трагічність, пройнята оптимізмом, адже, як кажуть, "козацькому роду нема переводу".З любов'ю до рідної землі, з болем за неї писав Олександр Довженко кіноповість "Україна в огні", залишивши нащадкам згадку про страшні сторінки нашої історії. І хоч твір довго чекав свого читача, але тепер він повернувся до нас після довгих років замовчування і відкрив нам Олександра Довженка зовсім з іншого, нового боку. Объяснение:
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота