ответ:Цепочка превращений:
S -> SO2 -> H2SO3 -> K2SO3.
В результате сжигания серы на воздухе (280 - 360^{0}C) образуется сернистый газ:
\[ S + O_2 \rightarrow SO_2.\]
Диоксид серы хорошо растворяется в воде (около 40 объемов в 1 объеме воды при 20^{0}C); при этом частично происходит реакция с водой и образуется сернистая кислота:
\[SO_2 + H_2O \rightleftharpoons H_2SO_3.\]
В ходе нейтрализации сернистой кислоты гидроксидом калия образуется средняя соль – сульфит калия:
\[ H_2SO_3 + 2KOH \rightarrow K_2SO_3 + H_2O.\]
Сернистая кислота – очень непрочное соединение. Она известна только в водных растворах. При попытках выделить сернистую кислоту она распадается на диоксид серы и воду. Например, при действии концентрированной серной кислоты на сульфит натрия вместо сернистой кислоты выделяется сернистый газ:
\[Na_2SO_3 + H_2SO_4 \rightarrow Na_2SO_4 + SO_2_{gas} + H_2O.\]
Раствор сернистой кислоты необходимо предохранять от доступа воздуха, иначе она, поглощая из воздуха кислород, медленно окисляется в серную кислоту:
\[2H_2SO_3 + O_2 \rightarrow H_2SO_4.\]
Сернистая кислота – хороший восстановитель. Например, свободные галогены восстанавливаются ею в галогеноводороды:
\[H_2SO_3 + Cl_2 + H_2O \rightarrow H_2SO_4 + 2HCl.\]
Однако при взаимодействии с сильными восстановителями сернистая кислота может играть роль окислителя. Так, реакция её с сероводородом в основном протекает согласно уравнению:
\[H_2SO_3 + 2H_2S \rightarrow 2S_{solid} + 3H_2O.\]
Объяснение:
2
Объяснение:Порошкоподібний гідроксид розкладається на оксид і воду за температури близько 200 °C, тоді як у формі суспензії він розкладається вже при незначному нагріванні (40—80 °C)[5]:
{\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}\longrightarrow CuO+H_{2}O} } {\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}\longrightarrow CuO+H_{2}O} }
Гідроксид розчиняється в аміаку, утворюючи розчин комплексної сполуки із темно-синім забарвленням (реактив Швейцера):
{\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}+4NH_{3}\longrightarrow [Cu(NH_{3})_{4}](OH)_{2}} } {\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}+4NH_{3}\longrightarrow [Cu(NH_{3})_{4}](OH)_{2}} }
Cu(OH)2 проявляє амфотерні властивості: окрім кислот взаємодіє також і з надлишковими кількостями лугів, утворюючи темно-сині комплекси:
{\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}+2HCl\longrightarrow CuCl_{2}+2H_{2}O} } {\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}+2HCl\longrightarrow CuCl_{2}+2H_{2}O} }
{\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}+H_{2}S\longrightarrow CuS+2H_{2}O} } {\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}+H_{2}S\longrightarrow CuS+2H_{2}O} }
{\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}+2NaOH\longrightarrow Na_{2}[Cu(OH)_{4}]} } {\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}+2NaOH\longrightarrow Na_{2}[Cu(OH)_{4}]} }
{\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}+4NaOH\longrightarrow Na_{4}[Cu(OH)_{6}]} } {\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}+4NaOH\longrightarrow Na_{4}[Cu(OH)_{6}]} }
Також гідроксид розчиняється у ціанідах із утворенням ціанокомплексів:
{\displaystyle \mathrm {2Cu(OH)_{2}+6KCN\longrightarrow K[Cu(CN)_{2}]+4KOH+(CN)_{2}} } {\displaystyle \mathrm {2Cu(OH)_{2}+6KCN\longrightarrow K[Cu(CN)_{2}]+4KOH+(CN)_{2}} }
Гідроксид проявляє окисні властивості. При його відновленні утворюється гідроксид міді(I), який є нестійкою сполукою і розкладається до оксиду міді(I):
{\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}+NaAsO_{2}+2NaOH{\xrightarrow {t}}Cu_{2}O\downarrow +Na_{3}AsO_{4}+3H_{2}O} } {\displaystyle \mathrm {Cu(OH)_{2}+NaAsO_{2}+2NaOH{\xrightarrow {t}}Cu_{2}O\downarrow +Na_{3}AsO_{4}+3H_{2}O} }
{\displaystyle \mathrm {CH_{3}CHO+2Cu(OH)_{2}\longrightarrow CH_{3}COOH+Cu_{2}O\downarrow +\ 2H_{2}O} } {\displaystyle \mathrm {CH_{3}CHO+2Cu(OH)_{2}\longrightarrow CH_{3}COOH+Cu_{2}O\downarrow +\ 2H_{2}O} }
Окисні властивості гідроксиду мають велике практичне значення в якісному аналізі, оскільки дозволяють виявляти присутність органічних сполук-відновників, зокрема альдегідів, альдоз тощо
