Прийменник ужито в сполученні слів:
А. Плавання або гімнастика Б. Невеликий, але затишний В. Пшениця та жито
Г. Рейс через Атлантику

2.Непохідними прийменниками є всі слова рядка:
А. У, при, поблизу;
Б. Позаду, за, над;
В. До, для, без3
Г. Перед, про, 3-під.

3. Правильно побудованим є словосполучення:
А. Нагадав за борг%;
Б. Біг по дорозі;
В. По програмі спартакіади;
Г. Пішов за хлібом.

4.Похідний прийменник ужито в сполученні слів:
А. Зібрали понад сто центнерів;
Б. Лежить між горами;
В. Висить над прірвою;
Г. Плаває в озері;
Д. Вимагають від мене.

5.Відмінкова форма іменника разом із прийменником позначає місце дії в сполученні:
А. Знаходиться всередині коробки;
Б. Привітання з нагоди;
В. Прийшов на тренування; Г. Попередили напередодні зустрічі.
Д. Почервонів від сорому.

6. Сполучник ужито в реченні:
А. На високих, аж до стріхи, стеблах коливались жовті квіти.
Б. Надворі вже тепло, десь у високості співає жайворонок.
В. Сходить морква, між 1ї рядочками зеленіють шпильки капусти.
Г. Прийшов грудень, однак на деревах жовтіє листя.
Д. Земля вкрилася зеленою ковдрою.

7.Сполучниками сурядності є всі слова рядка:
А. I..i, щоб, але;
Б. А, то.то, аби;
В. Або, та, хоч.
Г.1, але, однак.

8.Сполучниками підрядності є всі слова рядка:
А. Хоча, якби, однак;
Б. Щоб, або..або, дарма що; В. Мов, але, незважаючи на те що;
Г. Оскільки, неначе, проте;
Д. Якщо, ніби, бо.

9. Еднальний сполучник ужито в реченні:
А. А дрібненький зяблик моститься десь наверху явора чи тополі.
Б. Інші постаріли, заросли бородами, але його впізнавали, махали вітально руками.
В. Тільки вовки виють то збоку, то десь попереду, то позаду нас.
Г. I в ї темно-оксамитових очах уже не було, як раніше, ані подиву, ані сміху, ані прихованої зневаги.
Д. Батько порав коня, а мати з Ганночкою готували вечерю.

10. Правильно вказано різновид сурядного сполучення в реченні:
А. Иому уявилась ця тендітна дівчина веселою або сумною у засніженому степу. (протиставний).
Б. I настурція, й півонія, й айстра росли біля хати кущами. (розділовий).
В. Лелека-гайстер поволі, але впевненю ходою йде по вуличці (протиставний).
Г.А соловейко-варакушка не відмовляеться ні від сухого листячка, ні від торішньої трави. (розділовий).
Д Задумлива усмішка то ясніла, то поволі вкривалась холодною тінню. (єднальний

Офіційно українців немає у списку Нобелівських лауреатів, але, неформально, Україна може вважати себе батьківщиною плеяди лауреатів, які тут народилися, працювали, провели частину свого життя.

Своє високе визнання кожен з таких лауреатів отримав за межами батьківщини, серед них:

Ілля Ілліч Мечников — український, російський і французький науковець, один з основоположників еволюційної ембріології, імунології та мікробіології, народився у 1845р. в с.Іванівка на Харківщині.

Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини у 1908р. — “за праці про імунітет”

Григорій Харпак (Жорж Шарпак ) - французький фізик, народився у в 1924р. в с.Дубровиця Рівненської обл.

Лауреат Нобелівської премії  з фізики у 1992р. – “за відкриття й створення детектерів часток, зокрема багатодротової пропорційної камери”, винахід так званих “камер Шарпака”.

Зельман Ваксман – американський біохімік, мікробіолог, народився у 1888р. в с.Нова Прилука  на Вінничині.

Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини у 1952р.  «за відкриттястрептоміцину, першого антибіотика, ефективного при лікуваннітуберкульозу»

Ваксман заслужив право називатися “одним з найвидатніших благодійників людства”.

Роальд Гоффман  (ім'я при народженні  Раул Сафран) –  американський хімік  (органічна та квантова хімія),  народився у 1937р.в м.Золочів Львівської обл.

Лауреат Нобелівської премії з хімії у 1981р. – “за розробку теорії протіканняхімічних реакцій ”, що значно розширює можливості для планування хімічнихекспериментів .

Саймон Кузнец  –  американський економіст, народився  у 1901р. в м.Пінськ, Білорусія.  В Україні сім’я  жила в м.Ровно, а  у 1915-1922рр. – м.Харкові, де навчався у 2-му реальному училищі та Харківському комерційному інституті.

Лауреат Нобелівської премії з економіки у 1971р. – “за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке призвело до нового, глибшого розуміння економічної і соціальної структури і процесу розвитку в цілому”.

Известны все четыре тетрагалогенида олова (табл. 1). Молекулы SnX4 представляют собой правильные тетраэдры с атомом Sn в центре. Все тетрагалогениды олова, кроме SnF4, не содержат мостиковых атомов галогена, благодаря чему эти соединения легкоплавки и легколетучи. В тетрафториде SnF4 имеются октаэдрические фрагменты SnF6, образующие слои за счет мостиковой функции четырех (экваториальных) атомов фтора (олово (IV) имеет КЧ = 6). Естественно, что мостиковый характер SnF4 и больший ионный вклад в связь Sn—F по сравнению со связью Sn—X в других тетрагалогенидах приводит к существенно большей прочности кристаллической структуры SnF4 (температура возгонки 705 °С) . [1]

Фторид SnF4 — бесцветное кристаллическое вещество, растворяется в воде с большим выделением тепла. С водными растворами фторидов образуются фторостаннаты (ЩЭ) 2[SnF6].

Рис. 1. Структура SnF4

Тетрахлорид SnCI4 — бесцветная, дымящая на воздухе подвижная жидкость, растворяется в неполярных органических растворителях, с бензолом и сероуглеродом смешивается в любых отношениях. Тетрахлорид олова растворяет серу, фосфор, иод, тетраиодид олова. При растворении в воде SnCI4 подвергается гидролизу с образованием SnO2 • xH2O и гексахлорооловянной кислоты H2[SnCl6]:

3SnCl4 + 2H2O = SnO2 + 2H2[SnCl6].

Последнюю можно выделить из раствора в виде кристаллогидрата состава H2[SnCl6] • 6Н2О. Гексахлорооловянная кислота является сильной кислотой; растворы ее солей, благодаря отсутствию гидролиза, имеют нейтральную реакцию и не разрушаются даже при кипячении.

Из водного солянокислого раствора тетрахлорида олова можно выделить кристаллогидрат SnCl4 • 5Н2О в виде белых легко расплывающихся кристаллов. Кристаллогидрат SnCl4 • 5Н2О, по-видимому, следует рассматривать как комплексное соединение H2[SnCl4(OH)2] • ЗН2О, устойчивое в присутствии НС1, которая подавляет гидролиз SnCl4. Известны также соли состава (ЩЭ) [SnCI5] с тригонально-бипирамидальным анионом.

Тетрабромид SnBr4 — бесцветное кристаллическое вещество, растворимое в ацетоне и трихлориде фосфора РС13, в водном растворе гидролизуется, но из кислых растворов удалось выделить кристаллогидрат SnBr4*4H2O. Получены также гексабромооловянная кислота H2[SnBr6] и ее соли.

Тетраиодид SnI4 — желтое кристаллическое вещество, легко растворяется в спирте, эфире, бензоле, сероуглероде; в водном растворе гидролизуется; иодостаннаты состава (ЩЭ) 2[SnI6] получены только для рубидия и цезия.

Все SnX4, кроме SnF4, получают взаимодействием олова с избытком галогена:

Sn + 2Х2 = SnX4.

Тетрафторид синтезируют действием безводного фтороводорода на SnCl4.

Известны также смешанные тетрагалогениды олова, например, SnClBr3, SnCl3Br, SnBr2I2, которые по свойствам сходны с «однородными» галогенидами. Дигалогениды.
Дихлорид SnCl2 – бесцветное кристаллическое вещество; легко растворяется в воде, спирте, эфире, ацетоне. Из водных растворов кристаллизуется в виде SnCl2 • 2Н2О («оловянная соль») . В водном растворе SnCl2 подвергается гидролизу, который протекает в существенно меньшей степени, чем в случае SnCl4, так как основные свойства у олова (П) выражены сильнее, чем у олова (IV):

SnCl2 + H2O = Sn(OH)Cl + HCl.

В растворе содержатся не только SnOH+, но и более сложные полимерные ионы, например [Sn3(OH)4]2+ и [Sn(OH)2Cl2]2-, которые могут взаимодействовать между собой.

Твердый SnCl2 также имеет полимерное строение. Его слоистая структура составлена из тригонально-пирамидальных групп [SnCl3], связанных друг с другом через атомы хлора:

Рис. 2. Строение SnCl2.

В парах SnCl2 представляет собой угловую молекулу: угол ClSnCI составляет 95o. Несвязывающая электронная пара олова направлена к вершине треугольника. Характер связи (наложение ковалентной и ионной составляющих) Sn–Cl в SnCl2 и SnCl4 одинаков, но из-за цепочечного характера связей в твердом состоянии SnCl2 менее устойчив и легко диспропорционирует:

2SnCl2 = SnCl4 + Sn.

Дихлорид SnCl2 — сильный восстановитель. Он восстанавливает из растворов солей до металлов