Любые 3 задачи Задача № 1.

 Окислить медь, к полученному оксиду меди (II), прилить соляную кислоту, нагреть.
 Нагреть карбонат меди (II), к полученному оксиду меди (II) прилить соляную кислоту, нагреть.
 К карбонату меди (II) прилить соляную кислоту.
 К сульфату меди (II) прилить щелочь, а затем к полученному гидроксиду меди (II) прилить соляную кислоту.

Задача № 2.

Для доказательства наличия оксида меди (II) прилить кислоту (серную или соляную), нагреть.
Если раствор окрасится в голубой или зеленый цвет, значит, в выданной смеси есть оксид меди (II).

Задача № 3.

Для того, чтобы очисть железный гвоздь от ржавчины, нужно прилить соляную или серную кислоту, нагреть.

Задача № 4.

Получить медь можно из раствора сульфата меди (II), если в раствор опустить железный гвоздь (очищенный от ржавчины) или цинк.

Задача № 5.

Для доказательства основного характера гидроксида кальция прилить фенолфталеин, а затем соляную кислоту.

Задача № 6.
К сульфату цинка прилить щелочь.
Полученный гидроксид цинка разделить на две пробирки.
Для доказательства амфотерного характера гидроксида нужно к одной порции прилить кислоту, а ко второй щелочь.

Задача № 7.

Для доказательства того, что выданное вещество кислота нужно прилить лакмус.
Кислота может вступать в реакции с Ме, стоящим до водорода в электрохимическом ряду напряжений, с основным оксидом, с основанием, с солью. Возьмем цинк; щелочь с фенолфталеином; оксид меди (II) (при нагревании), карбонат меди (II). К данным веществам прильем серную кислоту.

Радиоактивность – самопроизвольное превращение неустойчивых атомных ядер в ядра других элементов,

сопровождающееся испусканием частиц или γ-квантов.

Объяснение:

На живую материю оказывают влияние альфа,бета и гамма-лучи(последние самые опасные). Их принцип действия заключается в том,что они проходя через вещество ионизируют его(то есть выбивает электроны из атомов,тем самым нарушая молекулу.

Именно из-за этого,нарушается работа клетки,которая в дальнейшем превращается в раковую. Также лучи оказывают влияние на синтез белков,нарушая тем самым одну из важных свойств;оказывают влияние на ДНК кодирование.

ответ:У хімічному відношенні вода досить активна. З багатьма речовинами вона вступає в хімічні реакції вже при звичайній температурі. З оксидами лужних і лужноземельних металів вона утворює основи:

СаО + Н2О = Са(ОН)2

З багатьма оксидами неметалів (ангідридами) вода утворює кисневмісні кислоти:

Р2О5 + 3Н2О = 2Н3РО4

З найактивнішими металами вона утворює основи з виділенням водню:

2Na + 2Н2О = 2NaOH + Н2 ↑

З деякими солями вода утворює так звані кристалогідрати, які характеризуються строго визначеною кількістю молекул води, що припадають на одну молекулу солі. Наприклад, з сульфатом міді вода утворює мідний купорос:

CuSO4 + 5Н2О = CuSO4 • 5Н2О

в якому на одну молекулу сульфату міді припадає п'ять молекул води. Воду, що входить до складу кристалів, називають кристалізаційною.

Кристалізаційну воду не слід плутати з гігроскопічною водою, яка поглинається (адсорбується) поверхнею і порами всіх речовин на відкритому повітрі. Деякі речовини відзначаються підвищеною здатністю поглинати вологу повітря. Внаслідок цього вони мокріють (наприклад, NaCl), а то й і розпливаються на повітрі (як CaCl2). Такі речовини називають гігроскопічними. На відміну від кристалізаційної, кількість гігроскопічної води в речовинах, змінна. Вона хімічно не взаємодіє з речовиною-адсорбатом.

При високій температурі водяна пара взаємодіє з залізом і іншими речовинами. Наприклад:

3Fe + 4Н2О = Fe3О4 + 4Н2

Раніше цю реакцію застосовували в техніці для добування водню.

У термічному відношенні вода досить стійка. Проте при температурах, вищих 1000°С, вона починає розкладатися на водень і кисень:

2Н2О = 2Н2 + O2

Хімічна сумісність вод — здатність вод не утворювати твердих осадів при їх змішуванні.

Объяснение: