1.Яка формула ферум (1) оксиду а) Feo 6) Fe2O3 в) Fe(OH)2 ) FeCl2 ? 2 варіант 2. Які оксиди е основними

а) фосфор оксид б) купрум (ІІ) оксид в) натрій оксид () сульфур (V) оксид 3. Складіть формули сполук:

А)кальцій оксид

Б) сульфур (IV) оксид

В) сульфатна кислота г) хлоридна кислота

4. Яка формула сульфідної кислоти

а) ) Нso бјнсі а) Нs t) HSo

5. Які з цих кислот належать до безоксигеновмісних а) карбонатна б) хлоридна в) сульфідна г) сульфатна

6. Кислоти взаемодіють з металами, які розміщені у витискувальному ряді

а) після водню 6) до водню в) з усіма металами

7. У присутності кислоти фенолфталеін змінює колір на а) малиновий 6) синій в) змін не ігається 8. Закінчити, де можливо, рівняння хімічних реакцій:

A) Ag + HCI = 5) KOH+H,SO,-

В)MgO + SO4 =

Г)NO + H,0 =​

- хімічні сполуки, що містять амонію іони. До А. с. належать гідроксид амонію і солі амонію (NH4C1, NH4NО3 тощо). Гідроксид амонію утворюється при розчиненні аміаку у воді, проявляє властивості слабкої основи внаслідок дисоціації. Більшість солей амонію розчинні у воді, дисоціюють у водних розчинах, гідролізуються. При нагріванні солі амонію розкладаються. Гідроліз і термічний розклад їх залежать від природи аніону. Напр., солі типу NH4C1, (NH4)2 SО4 розкладаються за схемою:

NH4C1 = NH3 + HCl. Якщо солі містять аніон-окислювач, при термічному розкладі відбувається окислювально-відновний процес:

NH4NО3 = N2О + 2N2О; (NH4)2 Cr2О7 = N2 + 4N2О + Cr2О3.

Солі амонію мають широке застосування. Так, хлорид амонію NH4C1 використовують у сухих батареях і як флюс для паяння та зварювання металів, а також як складову частину димоутворюючих сумішей. Сульфат (NH4)2SО4 і особливо нітрат NH4NО3

застосовують як азотні добрива; нітрат амонію в суміші з органічними речовинами та відновниками - як вибухові суміші. Гідрокарбонат амонію NH4HCО3 використовують у кондитерському виробництві.

Электроотрицательность

Объяснение:

Это атома, связанного с другим атомом, притягивать к себе связующее электронное облако, вызывая тем самым поляризацию ковалентной связи.

Электроотрицаиельность—атома условная величина, характеризующая атома в молекуле приобретать отрицательный заряд (притягивать электроны). Зная электроотрицательность, можно определить полярность ковалентной связи, вычислить эффективные заряды атомов и др...

————

фундаментальное химическое свойство атома, количественная характеристика атома в молекуле притягивать к себе общие электронные пары.

Первая и широко известная шкала относительных атомных электроотрицательностей Полинга охватывает значения от 0,7 для атомов цезия до 4,0 для атомов фтора. Фтор — наиболее электроотрицательный элемент, за ним следует кислород (3,5) и далее азот и хлор (3,0). Активные щелочные и щёлочноземельные металлы имеют наименьшие значения электроотрицательности, лежащие в интервале 0,7—1,2, а галогены — наибольшие значения, находящиеся в интервале 4,0—2,5. Электроотрицательность типичных неметаллов находится в середине общего интервала значений и, как правило, близка к 2 или немного больше 2. Электроотрицательность водорода принята равной 2,1. Для большинства переходных металлов значения электроотрицательности лежат в интервале 1,5—2,0. Близки к 2,0 значения электроотрицательностей тяжёлых элементов главных подгрупп. Существует также несколько других шкал электроотрицательности, в основу которых положены разные свойства веществ. Но относительное расположение элементов в них примерно одинаково.