1. Объясни, как ведут себя внешние электроны атомов металлов В простых веществах - металлах.
2. Сформулируй определение металлической связи.
3. Объясни, чем обусловлена высокая электрическая проводи-МОСТЬ металлов.
4. Металлы хорошо проводят тепло. Почему?​

Дано: С(СаCl₂) = C(AlCl₃) = 0,1M
α(CaCl₂) = α(AlCl₃) = 75 %
Найти: t°кип р-ра(CaCl₂);  t°кип р-ра(AlCl₃)
Решение.
    Вследствие диссоциации растворенных веществ температуры фазовых переходов в растворах отличаются от температур чистого растворителя, Присутствующие в растворе частицы мешают кристаллизации и снижают парциальное давление паров. Из-за коллигативности приходится учитывать изотонический коэффициент, зависящий от свойств растворенного вещества.
    Повышение температуры кипения рассчитывается по формуле:
ΔТкип. = i*E*1000*mв-ва/(Mв-ва*mр-ля), где i - изотонический коэффициент, Е - эбулиоскопическая постоянная (табл.), для воды Е=0,516град*/моль, m - массы вещества и растворителя, М - молярная масса вещества.
     Изотонический коэффициент i связан со степенью диссоциации α формулой:
i = 1 + α(n - 1), где n - число частиц, на которые диссоциирует молекула.
СаCl₂ = Са²⁺ + 2Cl⁻     n=3    i(СаCl₂) = 1 + 0,75*(3-1) = 1+1,5 = 2,5
AlCl₃ = Al³⁺ + 3Cl⁻        n=4    i(AlCl₃) = 1 + 0,75*(4-1) = 2+2,25 = 3,25
    Найдем повышение температуры для хлорида кальция(примем, что объем раствора 1л=1000мл)
М(СaСl₂) = 40+35,5*2 = 111 (г/моль)
m(CaCl₂) = См*М*V = 0,1*111*1 = 11,1(г)
mр-ра (CaCl₂) = ρ*V = 1,0073*1000 = 1007,3(г)
mр-ля = 1007,3 - 11,1 =  996,2 (г)
ΔТкип.(СаСl₂) = 2,5*0,516*1000**11,1/(111*996,2) ≈ 0,1295 ≈0,13°
     Найдем повышение температуры кипения для хлорида алюминия.
М(АlCl₃) = 27+35,5*3 =133,5 (г/моль)
m(AlCl₃) = 0,1*133,5 ≈ 13,4 (г)
mр-ра(АlCl₃) = 1,010*1000 = 1010(г)
mр-ля = 1010 -13,4 = 996,6 (г)
ΔТкипAlCl₃) = 3,25*0,516*1000*13,4/(133,5*996,6) ≈ 0,1689 ≈ 0,17°
t°кип.р-ра(Саcl₂) = 100°+0,13° = 100,13°C
t°кип.р-ра(АlCl₃) = 100° + 0,17° = 100,17°С
ответ: 100,13°С для р-ра СаCl₂; 100,17°С для р-ра AlCl₃

Значення розчинів у житті й практичній діяльності людини. Поняття про розчин і розчинність. Залежність розчинності від різних чинників. Розчини насичені й ненасичені, концентровані й розбавлені

Розчини й сам процес розчинення мають велике значення в природі, у нашому житті, у науці й техніці. Найчастіше ми маємо справу не з чистими речовинами, а із сумішами або розчинами. Вода морів, річок, озер, ґрунтові води, питна вода — це розчини. Повітря — це розчин газів. Більшість мінералів — це тверді розчини. Соки рослин, напої — це розчини. Засвоєння їжі пов'язане з розчиненням поживних речовин. Розчинами є кров, лімфа, ліки, лаки, фарби. Розчини використовуються в промисловості: текстильній, металообробній, фармацевтичній, при виробництві пластмас, синтетичних волокон, мила та ін.

При розчиненні речовин відбувається їхнє подрібнення й розсіювання в об'ємі розчину. У розчині частинки однієї речовини рівномірно розподілені між частинками іншої. Якщо речовина розчинена до рівня молекул, то розчин буде однорідним, прозорим і не буде відстоюватися. Такий розчин є істинним. Наприклад, розчин солі у воді, столовий оцет, розчин цукру. Характерна ознака істинних розчинів — їхня однорідність.

Розчинами називають багатокомпонентні однорідні системи змінного складу.

У розчині завжди містяться розчинник і розчинена речовина.

Розчинник — це компонент розчину, що перебуває в такому ж агрегатному стані, що й розчин, і кількісно переважає. У розчині солі у воді розчинником є вода, а в медичному спирті — спирт є розчинником, а вода розчиненою речовиною. Вода — найкращий розчинник для багатьох речовин. Гарними розчинниками є спирт, ацетон, бензин, ефіри.

Розчинена речовина може бути в будь-якому агрегатному стані: твердому (цукор, сіль), рідкому (спирт), газоподібному (вуглекислий газ). Одночасно в розчині може бути розчинено декілька речовин, наприклад, у мінеральній воді розчинені різні солі. Кількість розчиненої речовини може бути різною. Розчини не мають постійного складу й у цьому полягає їхня основна відмінність від хімічних сполук.

Объяснение: