Крохмаль
Целюлоза
( С6Н10О5)n
Физичні властивості крохмалу:
Білий порошок, не розчинний у воді, набрякає у гарячій воді, утворюючи колоїдні розчини.
Физичні властивості целюлоза::
Волокниста речовина, не розчинна у воді, стійка до розчинів кислот, лугів й слабких окиснювачів. Обвуглюється концентрованою Н2SO4.
хим.властывости крох:
1. Повний гідоліз (кислотний):
(С6Н10О5)n (крохмаль) → (С6Н10О5)n (декстрини) → С12Н22О11 (мальтоза) → С6Н12О6 (глюкоза)
2. Ферментативний гідроліз
(С6Н10О5)n + Н2О → С2Н5ОН + 2СО2
3. Якісна реакція: поява синього забарвлення із спиртовим розчином йоду.
хим.власт. целюлоза:
1. Гідроліз:
а) під дією ферментів в організмі;
б) під дією кислот в лабораторії.
2. Горіння:
(С6Н10О5)n + nО2 → nН2О + nСО2.
3. Термічний розклад: без доступу повітря на метанол, ацетон, оцтову кислоту.
сахароза:
Сахаро́за, іноді цукро́за , також буряковий цукор, тростинний цукор, α-D-глюкопіранозил-β-D-фруктофуранозид, С12Н22О11 — важливий дисахарид. Білий, без запаху, кристалічний порошок з солодким смаком. Найвідоміший і широко застосовується у харчовій промисловості(цукор). Молекула сахарози складається із залишків молекул глюкози і фруктози.
Дуже поширена у природі — синтезується у клітинах усіх зелених рослин і нагромаджується в стеблах, насінні, плодах і коренях рослин. Вміст її в цукровому буряку складає 15-22 %, в цукровій тростині — 12-15 %. Ці рослини є основними джерелами отримання цукрози, звідси виникли і її назви — тростинний цукор і буряковий цукор. Її багато в кленовому і пальмовому соку, в кукурудзі — 1,4-1,8 %, картоплі — 0,6, цибулі — 6,5, моркві — 3,5, дині — 5,9, персиках і абрикосах — 6,0, апельсинах — 3,5, винограді — 0,5 %. Міститься в соку берези та деяких фруктах.
Термін «цукроза» було вперше застосовано в 1857 році англійським хіміком Вільямом Міллером
Объяснение:
1) В-во А - оксид углерода (2) CO, металл Б - железо Fe, в-во В - пентакарбонил железа Fe(CO)5, газ Г - оксид углерода CO2, красно-бурое в-во Х - оксид железа (3) Fe2O3, Д - тетракарбонилжелезо Fe(CO)4;
2) а) 5CO + Fe (+T,+P) = Fe(CO)5;
б) 4Fe(CO)5 + 13O2 = 2Fe2O3 + 20CO2;
в) Fe(CO)5 (+T) = Fe + 5CO;
г) Fe(CO)5 (р-р в декане, ультразвук) = Fe + 5CO;
д) Fe(CO)5 (р-р в пентане, ультразвук) = Fe(CO)4 + CO;
е) Fe(CO)4 (+T) = Fe + 4CO;
3) в-во В отн-ся к карбонилам металлов - комплексным соед-м переходных металлов (железа, никеля, кобальта, осмия и т.п.) с монооксидом углерода CO, кот-й явл-ся донором непод-й элек-й пары на атоме углерода, а металл с вак-ми d-орб-ми - акцептором элек-й пары; Co4(CO)12 - черного цвета, V(CO)6 - черного цвета с зелено-синим оттенком, Os2(CO)9 - желтого цвета, Ir2(CO)8 - зеленого цвета;
4) в-во Д также отн-ся к карбонилам металлов (см. 3));
5) светильный газ; его получали при пиролизе каменного угля или нефти; в его составе 50% H2, 34% CH4, 8% оксида углерода CO и др. горючие газы;
6) а) Fe(CO)5 + 3NaOH = Na[Fe(CO)4H] + Na2CO3 + H2O;
б) обр-ся высшие карбонилы: 2Fe(CO)5 (+hv) = Fe2(CO)9 + CO;
в) 2Fe(CO)5 + 3Br2 = 2FeBr3 + 10CO;
г) Fe(CO)5 + 2Na (жидкий NH3) = Na2[Fe(CO)4] + CO.
