Блиин) В недрах сайта есть где-то моя лекция про гидролиз, но ее искать замудохаешься:D Объясню еще раз тогда)
Начнем с того, что такое гидролиз.
Вообще говоря, гидролиз - это взаимодействие ионов соли с водой, с образованием слабого электролита. Воду будем записывать как H⁺OH⁻
Тут делаем вывод, что гидролизу подвергаются ТОЛЬКО СОЛИ!!
Теперь, какие подвергаются, какие нет.
по типу гидролиза соли делят на четыре типа:
1 ТИП: соль СИЛЬНОГО ОСНОВАНИЯ и СИЛЬНОЙ КИСЛОТЫ
2 ТИП: соль СИЛЬНОГО ОСНОВАНИЯ и СЛАБОЙ КИСЛОТЫ
3 ТИП: соль СЛАБОГО ОСНОВАНИЯ и СИЛЬНОЙ КИСЛОТЫ
4 ТИП: соль СЛАБОГО ОСНОВАНИЯ и СЛАБОЙ КИСЛОТЫ
Что это еще за сильные и слабы, и так не понятно, еще какие-то сильные и слабые появились...Без паники:D сейчас все расскажу, да покажу.
Что значит сильный и слабый. Когда в 8м классе проходили электролитическую диссоциацию, делили все вещества на электролиты и неэлектролиты, а электролиты делили на сильные и слабые, вот откуда пошло название сильные и слабые. Теперь как определить сильное или слабое.
Значит, вот у нас есть соль, например NaCl и вопрос, чего там сильное, чего там слабое.
Сначала берем из соли металл. В нашем случае - натрий Na.
Записываем, какой гидроксид ему соответствует: NaOH. Смотрим, растворим или нет в воде - растворим, щелочь - значит основание сильное
Теперь берем неметалл(он же кислотный остаток.)
Cl Записываем соответствующую хлору кислоту - HCl Смотрим какая кислота - сильная(слабые это H3PO4, HNO2, H2SO3, H2CO3, уксусная, пока не помню еще какие, вспомню допишу, а еще H2SiO3)
Теперь делаем вывод по соли NaCl - соль сильного основания и сильной кислоты.
С остальными солями тоже самое проделывай) если не ясно как - напиши в ЛС, разберемся
Разберем первый тип.
когда СИЛЬНОЕ ОСНОВАНИЕ и СИЛЬНАЯ КИСЛОТА.
Когда у нас сильное основание - сильный гидроксид и когда сильная кислота примеры NaCl, NaNO3 Гидролизом тут и не пахнет, нет его, гидролизовать нечего, среда нейтральная
Далее тип 2, сильное основание, слабая кислота, это когда у металла сильно основание(щелочь), а кислотные остаток от слабой кислоты(H3PO4, HNO2, H2SO3, H2CO3, уксусная, H2SiO3)
Тут уже есть гидролиз. Гидролиз пойдет по слабому иону. У нас слабая кислота - гидролиз по аниону(анион - это кислотный остаток), как правило с образованием щелочной среды.
Пример:
Na2SiO3, смотрим на металл - NaOH - сильное? Силач:D сильное основание.
Смотрим на кислоту - SiO3 - H2SiO3 - слабенькая...
Гидролиз по аниону.
Пишем:
SiO₃²⁻ + H⁺OH⁻ = HSiO₃⁻ + OH⁻, к кислотному остатку присоединиться H⁺(тут уже детсад ясельная группа + к -) получили продукт гидролиза - HSiO₃⁻ - гидросиликат анион. Образующиеся гидроксилы(OH⁻)
кричат нам, что среда ой какая щелочная.
В молекулярном виде:
Na₂SiO₃ + H₂O = NaHSiO₃ + NaOH
Теперь 3 тип
Слабое основание, сильная кислота. Тут по аналогии, берем металл, а ему соответствует нерастворимое основание - значит слабое основание, слабый металл, а кислота сильная
Пример:
ZnCl₂ - самый лучший пример.
Смотрим на металл Zn - его основание Zn(OH)₂ - смотрим - нерастворим(буква Н в таблице) в пробирке сопля)))
Смотрим на кислоту - Cl - HCl - сильная кислота.
Здесь опять, гидролиз идет по слабому, по катиону теперь, потому что у нас слабое основание
Пишем
Zn²⁺ + H⁺OH⁻ = ZnOH⁺ + H⁺ опять + к -, получили продукт гидролиза ZnOH⁺. Образующиеся протоны(катионы) водорода H⁺ шепчут, что среда кисловатая(нужно посластить:D)
В молекулярном виде:
ZnCl₂ + H₂O = ZnOHCl + HCl
Ну и наконец последний вид, когда слабое все, и основание и кислота.
Тут гидролиз гуляет и празднует, гидролизует все, что видит. Среда тут нейтральная.
Пример:
(NH₄)₂CO₃
Смотрим на основание - NH₄⁺ катион аммония, ему соответствует гидроксид аммония - NH₄OH - слбенькое преслаабенькое.
Смотрим на кислоту: CO₃²⁻ - H₂CO₃ тоже ошшень слабая.
И гидролизуем оба иона:
NH₄⁺ + H⁺OH⁻ = NH₄OH(тут же завоняет аммиаком, ибо гидроксид развалится на NH₃ и H₂O ) + H⁺ = NH₃ + H₂O + H⁺
CO₃²⁻ + H⁺OH⁻ = CO₂ + H₂O + OH⁻
В итоге получим:
(NH₄)₂CO₃ + 2H₂O = 2NH₃ + CO₂ + 3H₂O
Теперь твои примеры:
Нитрат цинка: Zn(NO₃)₂
Цинк нам стразу кричит что слабый, а нитрат каков? силеен)
соль слабого основания, сильной кислоты.
Гидролиз пойдет по катиону:
Zn²⁺ + H⁺OH⁻ = ZnOH⁺ + H⁺ среда кислая.
Zn(NO₃)₂ + H₂O = Zn(OH)NO₃ + HNO₃
Второй пример:
сульфат калия K₂SO₄ - тут писать нечего, гидролиза нет, все сильное, среда нейтральная.
Третий пример.
сульфид натрия.
натрий издали уже манит - сильный, а сульфиду соответствует H₂S - она слабовата будет, по аниону гидролиз будет.
S²⁻ + H⁺OH⁻ = HS⁻ + OH⁻, щелочная среда.
Молекулярное уравнение:
Na₂S + H₂O = NaHS + NaOH
Вот так вот:D Если возникли вопросы - задавай)
Объяснение:
Історія розвитку органічної хімії
Фрідріх Велер — хімік, який
першим синтезував сечовину
в 1828 році
отримання різних органічних речовин були відомі ще з давнини. Єгиптяни і римляни використовували барвники індиго і алізарин, що містяться в рослинах. Багато народів знали секрети виробництва спиртних напоїв і оцту з сировин, які містять цукор і крохмаль.
За часів середньовіччя до цих знань нічого не додалося, деякий прогрес почався тільки в XVI–XVII століттях: були от
римані деякі речовини, в основному шляхом перегонки певних рослинних продуктів. У 1769–1785 роках Шеєле виділив кілька органічних кислот, таких як яблучна, лимонна, винна, галова, молочна і щавелева. У 1773 році Руель виділив з людської сечі сечовину.
Виділені з тваринної або рослинної сировини продукти мали між собою багато спільного, але відрізнялися від неорганічних сполук. Так виник термін «Органічна хімія» — розділ хімії, котрий вивчає речовини, виділені з організмів (визначення Берцеліуса, 1807 р.).
Однак, цю ідею було спростовано в 1828 році, коли німецький дослідник Фрідріх Велер вперше синтезував сечовину (яка є біологічно важливою органічною речовиною) шляхом випаровування водного розчину типової неорганічної солі, ціанату амонію NH4OCN. Ця дата часто вважається початком органічної хімії як наукової дисципліни. Але справжнє сприйняття органічної хімії як незалежної дисципліни відбулось дещо пізніше, в другій половині XIX ст.
Кекуле фон Страдоніц Фрідріх Авґуст
Важливим етапом стала розробка теорії валентності Купером і Кекуле в 1857 році, а також теорії хімічної будови Бутлеровим в 1861 році. В основу цих теорій були покладені чотиривалентність Карбону і його здатність до утворення ланцюгів. У 1865 році Кекуле запропонував структурну формулу бензену, що стало одним з найважливіших відкриттів в органічній хімії. У 1875 році Вант-Гофф і Ле Бель запропонували тетраедричну модель атома Карбону, за якою валентності Карбону направлені до вершин тетраедра, якщо атом Карбону помістити в центр цього тетраедра. У 1917 Льюїс запропонував розглядати хімічний зв'язок за до електронних пар.
У 1931 році Хюккель застосував квантову теорію для пояснення властивостей альтернантних ароматичних вуглеводнів, чим заснував новий напрям в органічній хімії — квантову хімію.
У 1933 році Інгольд провів вивчення кінетики реакції заміщення біля насиченого атома Карбону, що призвело до масштабного вивчення кінетики більшості типів органічних реакцій.
Вюрц Шарль Адольф
Предметом вивчення були переважно субстанції біологічного походження. Але науково-технічний прогрес не стояв на місці, і з часом основною матеріальною базою органічної хімії стала кам'яновугільна смола, що виділяється при отриманні коксу прожарюванням кам'яного вугілля. Саме на основі переробки кам'яновугільної смоли вкінці XIX століття виник основний органічний синтез. У 50-60 роках XX століття відбувся перехід основного органічного синтезу на нову базу — нафту. Таким чином з'явилася нова галузь хімії — нафтохімія. Величезний потенціал, який був закладений у нову сировину викликав бум в органічній хімії і хімії взагалі. Виникнення та інтенсивний розвиток такої області як хімії полімерів зобов'язана перш за все нової сировинної бази.
Попри те, що сучасна органічна хімія як матеріальну базу і далі використовує сировину біологічного походження і кам'яновугільну смолу, обсяг переробки цих видів хімічної сировини порівняно з переробкою нафти малий. Зміна матеріально-сировинної бази органічної хімії була викликана насамперед можливостями нарощування обсягів виробництва.
Объяснение:
