Л. Н. Толстой. " После бала"
" Время и пространство в художественном тексте"
Характеризуя внешность полковника, Толстой подчёркивает, что "лицо у него было очень румяное с белыми а Николай I подвитыми усами, белыми же, подведенными к усам бакенбардами и с зачесанными вперед височками". Сравнение внешности полковника, служаками николаевской выправки", с Николаем I является важной художественной деталью рассказа.
Автор, намекая несколько раз на сходство хозяйки бала с портретом Елизаветы Петровны, как бы раздвигает временные рамки. Он включает в систему отношений, которые его волнует и возмущает, не только несколько эпизодов недавнего времени, но и эпоху, которая может быть измерена ни одним десятилетием.
Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних. «Галерник» — це філософський вірш, якому притаманні такі ознаки: 1) філософська проблематика; 2) наявність героя, який утілює роздуми письменника про світ та долю, життя; 3) складність поетичного мовлення (символи, метафори, алегорії та інші засоби, що розкривають драматизм людського існування); 4) неоднозначність позиції автора
Объяснение:
