Составьте 10 вопросов (с ответами) для составления кроссворда по рассказу "детские годы багрова-внука"


p.s.: по поводу расположения не нужно париться, сделаю сама

  Главной темой первого произведения JI.H. Толстого стала тема детства. Писателя интересует процесс становления человеческой личности, формирование характера. В качестве главного героя выбран Николенька Иртеньев, лицо во многом автобиографическое. Для писателя особенно важно показать личные переживания мальчика, его чувства, впечатления, как с течением времени изменяются его взгляды на жизнь. 
     Повествование в повести ведётся от Первого лица. Повесть Л.H. Толстого — не последовательная история воспитания и взросления главного героя и рассказчика, Николеньки Ир- теньева. Это описание ряда эпизодов его жизни — детских игр, занятий с Карлом Ивановичем, первой охоты и первой влюбленности в Сонечку Валахину, смерти матери, отношений с друзьями. То, что окружающим кажется мелким, недостойным внимания, и то, что для других является действительными событиями жизни Николеньки, в сознании самого героя- ребенка занимают равное место. Обида на воспитателя Карла Ивановича, который убил над головой Николеньки муху хлопушкой и разбудил его, переживается героем не менее остро, чем первая любовь или разлука с родными. Толстой подробно описывает чувства ребенка. 
     С первых страниц повести Николенька предстаёт перед читателем вдумчивым, впечатлительным мальчиком. Именно через впечатления Николеньки и его отношение к жизни раскрывается тема детства в произведении. Теплые и трогательные воспоминания о детстве были связаны у самого Толстого со старшим братом Николаем. Именно он научил маленького Льва Николаевича необычным играм, рассказывал ему и другим братьям истории о всеобщем человеческом счастье. В одной из глав автобиографической повести «Детство» ее герой Николенька Иртеньев, во многом биографически и душевно близкий автору, говорит о ранних годах своей жизни: «Счастливая, счастливая, невозвратимая пора детства! Как не любить, не лелеять воспоминаний о ней? Воспоминания эти освежают, возвышают мою душу и служат для меня источником лучших наслаждений». Лучшие воспоминания о детстве в сознании главного героя ассоциируются с образом матушки. Мать формирует душевную, тёплую атмосферу в доме. К ней идут за советом и просят разрешить конфликт. Вот что Николенька запомнил о своей матушке на всю жизнь: «ее карие глаза, выражающие всегда одинаковую доброту и любовь», «нежная сухая рука, которая так часто меня ласкала». Через всю свою жизнь Николенька пронёс слитое воедино чувство любви к матери и к Богу. 
     Автор называет детство самой счастливой порой в жизни человека.

1)А

2)Б

3)В

4)А

5)В

6)Б

7)Художник після своєї героїчної історії помер. Але цей останній листок був його шидевром,це не був грандіозний холст,але цей "шидевр" врятував життя дівчині,яка ще може піти на правильну стежку в своєму житті

8)

9)Там, на дні пекла, у Кривавому озері борсався Кандата. Хоч куди глянь, усюди тьма кромішня, і тільки коли-не-коли в тій темряві зблисне вістря Шпилястої гори. Чи може бути щось страхітливіше? Навколо тихо, як у могилі, лише іноді чути тихі зітхання грішників — виснажені пекельними муками, вони навіть не можуть плакати вголос. Тож і Кандата, задихаючись у Кривавому озері, звивався, корчився, як жаба перед смертю.

10)

11)

12)Новела Акутагави "Павутинка" до мені зрозуміти досить просте правило моралі: щоб жити добре, треба добре ставитися до оточуюючих. Це золоте правило  спокон віків було і залишається актуальним  для всіх людей, незалежно від їх віросповідання.  

Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок в японській традиції – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі.  В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я  походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини.  Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний  добрий вчинок: колись Кандата в павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс,  адже павук – символ зв”язку між світами, між простором і часом, символ найвищої мудрості, він пряде нитку життя.

Новела до мені зрозуміти, як важливо іноді вміти поставити себе на місце іншої людини, проявити співчутя до її долі, подати руку до