Объяснение:
Тарас Шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-України. Саме це особливе ставлення до Батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. Великий Кобзар цікавиться не лише майбутнім України, а й минулим. Він знає, що минуле у його Батьківщини було величне. А якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це до на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. В творах «Іван Підкова», «Гайдамаки», «Гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. Цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.
Як боліло серце письменника за долю України, за її майбутнє, про що говорять рядки «Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, Заплаче серденько!». Свої патріотичні ідеї Шевченко відтворював у творах «І мертвим, а живим», «Сон», «Тарасова ніч» та багатьох інших. Трепетні почуття мав Кобзар до Батьківщини. Чого варті лише його слова: «Нема на світі України, немає другого Дніпра!». Тарас Шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.
Первоначально свою поэму Некрасов назвал «Декабристки» . Казалось бы, это более точное заглавие. В чём же тогда смысл замены? Сам Некрасов объяснил это так: “Самоотвержение, выказанное ими, остаётся навсегда свидетельством великих душевных сил, присущих русской женщине”.
Обратите внимание: русской женщине, независимо от того, живёт ли она в крестьянской избе или в барской усадьбе, одета в холщовый сарафан или в бальное платье. Поэт видит в настоящей русской женщине такие качества, которые роднят княгиню с крестьянкой, которая “коня на скаку остановит, в горящую избу войдёт”.
Н. А. Некрасов не закончил поэму о женщинах, отправившихся за своими мужьями. Но каждая из тех, кто разделил участь мужа, достойна того, чтобы о ней помнили.
Объяснение:
