Вчому проявляється сила мистецтва у і івікові журавлі

22 січня 1788 Байрон наpодився в Лондоні у знатній, але збіднілій родині.1798 Байрон успадковує від двоюрідного діда титул барона і родовий маєток Ньюстед Еббі під Ноттінгемом, куди він переїжджає з матір’ю. Він займається з домашнім учителем, потім його віддають в приватну школу в Далвиче. 1801 надходить в закриту аристократичну школу в Харроу, біля Лондона. Починає писати вірші. 1805-1809 Навчається в Кембриджському університеті. 1807 виходить збірка «Години дозвілля» 1809 Байрон стає членом палати лордів. 1809-1811 Відправляється в тривалу подорож (Іспанія, Албанія, Афіни) 1812 виходять дві перші пісні автобіографічної поеми «Паломництво Чайльд Гарольда», яка приносить йому популярність. 1813-1814 Байрон створює цикл «східних поем»: «Гяур», «Абідоська наречена» «Корсар» і «Лара». 1814 Одружується на Анабеллі Мілбенк. Після вони улаштовуються в Лондоні. Входить до підкомітета правління театру «Друрі-Лейн». 1815 народжується дочка Байрона Августа Ада. 1816 Розлучення з дружиною, після якого він покидає Англію, як виявилося, назавжди. Пише вірші та поеми: «Станси до Августи», «Послання до Августи», «Сон», «Пітьма». Завершує третю пісню «Чайльд Гарольда»; пише «Шильонского в’язня». У цьому ж році закінчені поеми східного циклу «Парізіна» і «Облога Коринфа». 1817 Байрон відвідує Рим. Він закінчує «Манфреда» (Manfred). Починає роботу над поемою «Дон Жуан». 1818 написана поема «Беппо» (Beppo) 1819 пише «Пророцтво Данте» (Prophecy of Dante). 1820-1821 п’єса «Марино Фальеро, дож Венеції», присвячена долі Фальеро, страченого за участь у змові проти існуючого у Венеції політичного режиму, і п’єса «Двоє Фоскарі». Драма у віршах «Каїн». 1821 переїжджає до Пізи. 1822 «Небо і земля», драма «Перетворений урод», «Вернер», «Бачення суду» У цьому ж році Байрон, Шеллі і Л.Хант починають видавати журнал «Ліберал». Незабаром Шеллі гине, і під опікою Байрона виявляються Хант, його хвора дружина і шестеро дітей. Крім того, помирає донька Байрона Аллегра, що стає для нього важким ударом. 1823 Байрон приймає пропозицію лондонського Грецького комітету до Греції у війні за незалежність проти турецького ярма. Він приймає під своє командування загін суліотов (греко-албанців), яким виплачує грошове забезпечення. 19 квітня 1824 Байрон помер від лихоманки.

Объяснение:

Герой казки-притчі подорожує планетами. Він хоче знайти собі друга, дізнатися більше про навколишній світ. На різних планетах він зустрічається з їх дорослими мешканцями, але ті за цифрами доходів, честолюбством, жадібністю забули про своє людське покликання. Маленький принц по-іншому оцінює життя, як і всі діти. Для дорослих найголовніше — гроші, влада, кар’єра. Для дітей найголовніше — дружба, чесність, радість кожного дня. «Тільки діти знають, що шукають», «Дивні люди ці дорослі», — не розуміє їх малюк. Але, на щастя, зустрічаються йому й інші: ліхтарник чи старий географ.

Маленький принц на Землі потрапляє в сад, де росте безліч троянд. Виявилося, що його квітка не була унікальною. У цю важку хвилину з’являється Лис. Він роз’яснює, що світ, людину потрібно відчувати серцем, а ще «ти завжди відповідаєш за того, кого приручив». Треба вміти бути відданим у дружбі і коханні, не можна пасивно ставитися до зла, бо кожен відповідає не тільки за власну долю. І хлопчик розуміє: його троянда — єдина у світі, тому що він її «приручив».

Маленький герой зустрів у пустелі льотчика. Він допоміг йому гостріше й уважніше подивитися на життя, на своє місце в ньому і по-новому його оцінити. Маленький принц навчив його жити. Саме в пустелі, вдалині від метушні, льотчик наблизився до розуміння сенсу життя. Після довгих пошуків льотчик і хлопчик прийшли до криниці, яка є символом істини, що відкривається людині.

Важливо, щоб дорослі пам’ятали той час, коли вони були дітьми, а діти, стаючи дорослими, не забували про країну дитинства. Дитина більше відчуває серцем, ніж розумом. Дорослі думають, що вони зайняті серйозними справами у житті. Дійсно, ці справи важливі, але більш важливими є увага до людини, до її проблем, співчуття, до ближньому, захист краси…

Та дорослі надають великої ваги дрібницям, а про головне — красу природи і людських стосунків, правдивість, товариськість, щирість — забувають. Маленький принц переконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки, якби люди сприймали світ не очима, а серцем. Краса чистих людських відносин набагато важливіша у житті людини.