Антитеза в аннабель - ли. этгар по

Фонвизин устами Стародума отвечает на один из важнейших вопросов эпохи — воспитание молодого поколения. Только воспитывая хорошие душевные качества, можно вырастить настоящего человека: «Имея сердце, имей душу — и будешь человеком во всякое время» .
Дворяне забыли, что такое долг и полезные, добрые дела. Они «...не оставляют двора.. . двор им полезен» , «...чины нередко выпрашиваются» . Они забыли, что такое душа, честь, благонравие; «...имей сердце, имей душу, и будешь человек во всякое время» — вот основное правило жизни Стародума. «Вез нее просвещеннейшая умница — жалкая тварь. Невежда без души — зверь» . Так Фонвизин охарактеризовал сразу и свет, и Простаковых со Скотининым.

 Як ящірка-хамелеон змінює своє забарвлення в залежності від обставин, так і городовий Очумєлов змінює своє поводження в залежності від того, з ким має справу: догідливий стосовно сильного і деспотичний стосовно слабкого.

Комічну основу оповідання складає невідповідність: незначність важливого для героїв питання (кому належить собака) і серйозний, пристрасний тон обговорення цієї несерйозної "проблеми".

Комічний ефект підсилюється самою побудовою центрального епізоду: це ланцюг "перетворень" Очумєлова. Причому "хамелеоном" виявляється не тільки представник влади, але й потерпілий Хрюкін, і обивательська юрба.

Шість разів городовий Очумєлов змінює свою позицію: то він приймає вигляд людини "можновладця", розмовляє суворо, велично "ворушачи бровами", глибокодумно "обмірковуючи становище", і приймає суворе рішення: покарати хазяїна "бездоглядної" собаки, а самого пса знищити. Очумєлов уже передчуває задоволення "накласти штраф" на хазяїна собаки, як раптово в юрбі хтось висловлює припущення, що собака належить генералу.