Нещодавно на уроках світової літератури ми познайомились із твором Астрід Ліндгрен "Міо, мій міо". У цьому творі розповідається про пригоди одного хлопчика в Далекій країні. Ця книжка захопила мене з перших сторінок, як і інші твори цієї майстрині слова.
Головні герої казкової повісті постійно борються зі своїми страхами, мають жагу справедливості, за яку активно борються. Міо одержує перемогу над Като, діти стають вільними. Усі повертаються додому, а у країні панує щасливе життя. Мені сподобалось, що твір має щасливий кінець, адже це породжує віру у те, що і в нашому світі добро нарешті переможе зло.
Вроде правильно поняла вопрос
Надежда, героиня рассказа " Темные аллеи" была соблазнена барином, для которого связь с простой девушкой казалась приключением Он обещал вернуться, но и не думал сего делать много лет. Оказывается барин в тех же местах, где его молодость и видит женщину, дородную, богатую, всматривается в нее и узнает ту самую Надежду. Внешне она изменилась, в душе - все та же наивная девушка. Разговорились. Ничего, оказывается, не достиг в жизни ее возлюбленный : ни семьи,ни детей, ни любимых людей. Надежда же не вышла замуж, а все живет воспоминаниями о НЕМ. Но Николай Александрович, взволнованный самим фактом встречи и отношением к нему Надежды, все же не рискует изменить свою судьбу.
Есть люди отдавать, меняться, строить, а есть те, кто так и остаются в детстве, в своих мечтах о прекрасном. А судьба... она - злодейка...
Объяснение:
