Бабушка Дарья Леонтьева рассказала автору про свои валенки - первую полученную ею много лет назад премию.
Случилось так, что в новогоднюю ночь она положила свои валенки в печь, чтобы просохли, а сама уснула, валенки-то и сгорели. Побежала она в слезах к начальнику в барак босиком по снегу, а тот кричит: под суд отдам, если на работу не выйдешь. Сидит она на крыльце, плачет. Но знакомый дедушка-конюх сшил ей бурки из войлока от хомутов. Бежала Дарка на работу в ночи и песни от радости пела, что под суд теперь не отдадут.
А работница она была знатная. Сам секретарь райкома ей валенки как премию привез - валенки черные.
Хранит их Дарья Леонтьевна до сих пор.
Бузя-героїня роману : Шолом-Алейхема "Пісня пісень". Коли їй було мало літ була господаркою свого світу : " наш будинок-палац . Я-принц . Бузя - принцесса ... це наше небо , наш вітерець , наші пташки - все наше , наше , наше " . Але вже в малому віці зіткнулась з жорстокістю світу ( батько потонув , а мати її оставила самотній ) .
Героїня в образі як яскравого сонця , підтримує ліричного героя , Шимека , але Бузя , як солнце йде за горизонт . І в останній частині роману Шимек залишається самотнім , і згадувати він може Суламіт . І його мрія про ідеальну любов в його думках , нереалізовалася в його житті
Объяснение:
