М.ю. лермонтов « песня про » варнант 2.
часть 1. прочитайте отрывок из поэмы от слов «над москвой
великой » до слов «будто сосенка во сыром бору»
ответьте на вопросы.
1. как называются эпитеты, часто встречающиеся в произведениях:
заря атая, кудри золотистые?
2. уж зачем ты, заря алая, просыпалася?
на какой ты радости разыгралася ? как называются такие вопросы,
зачем они используются в поэтическом тексте?
3. подберите синоним к слову « удалої».
4. как называется стилистичский приём, состоящий в нарушении
привычного порядка слов предложении? (царю грозному, ночью
тёмною) зачем он применяется?
5. как называется приём сопоставления одного предмета с другим?
пример такого сопоставления из текста,
часть 2. ответы в виде связного текста (5-8 предложений на
каждый вопрос).
1. что чувствует но чём думает кирибеевич, когда узнаёт, кто его
противник?
2. каково душевное состояние калашникова перед боем?
3.почему калашников не отвечает о причинах убийства кирибеевича?
4.почему калашников выходит на бой, хотя знает, что независимо от
исхода поединка , ему грозит смерть?
часть 3. из предложенных тем выбрать одну. написать сочинение
нз 8-10 предложений.
1.каково отношение автора к купцу калашникову и как оно
выражается в поэме?
2.каково отношение автора к кирибеевичу и как оно выражается в
поэме?
как связаны сила и правда в произведении лермонтова? ​

Ангелочек был “бесконечно далек” от ребенка так, как далека от него счастливая жизнь. Сашка был счастлив несколько мгновений: когда крылышки ангелочка коснулись его рук, душа ребенка была готова взлететь от посетившего восторга, радости из-за появившейся надежды, надежды на лучшее будущее, на то, что жизнь изменяется. Рассказ заканчивается сном ребенка, во время которого ангелочек тает так же, как расстанет с новым днем и надежда Сашки на лучшее будущее, ведь он только начинает жить: “Вот ангелочек встрепенулся, словно для полета, и упал с мягким стуком на горячие плиты… ” . Подобное произойдет и в душе ребенка, когда он проснется

Роман Шолом-Алейхема «Пісня пісень» нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого смутку, посмішки, чарівності. Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються в любові Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються з внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється занадто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповіт старовини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає в тому, що він не зміг утримати любов, яка ще тільки зароджувалася, не звільнив свою царівну. Твір Шолом-Алейхема має підзаголовок «юнацький роман», адже тема юнацтва, втілена в цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. У «Пісні над піснями» Шолом-Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття любові лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством. Отже, твір Шолом-Алейхема — це роман про роман: ліричний роман про трагічний роман, про нездійсненну любов. У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: «наш будинок — палац. Я — принц. Бузя — принцеса … це наше небо, наш вітерець, наші пташки — все наше, наше, наше! ». Вони були з’єднані в ньому, як закохані Соломон і Суламіт в біблійній «Пісні над піснями». Але Бузя уже в дитинстві зіткнулася з жорстокістю світу: батько її потонув, а мати покинула її. Шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство вже в минулому, а любов втрачена: «наш двір вже не виноградник Царя Соломона, що в «Пісні над піснями». Навколишній світ втратив своє метафоричне, символічного звучання. Розповыдь ведеться від першої особи, і завдяки його особливостям — зверненнями до читача і повторів — читач стає слухачем, майже співрозмовником автора. Оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невгамовної печалі. Символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь Шимека «великий луг, який тягнеться нескінченно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червоними квіточками прикрашений квітами». Роман пройнятий не лише символікою біблійних «Пісні пісень», а й фольклорними, авторськими символами: це образи казок з «Тисячі і однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових свічок і великодні молитви, символи західного сонця, чарівної гори. Образ сонця, як і біблійний образ Суламіти, пов’язаний з героїнею роману: «Хмарка майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово заховалося … Бузя перестала плакати, і вже ожило. Сонце сяяло, як і раніше ». Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт. Мрія про ідеальну любов залишається нереалізованою, але в фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже «початок, початок найпечальніший, краще самого радісного кінця». Які радості і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам’яті. Ліричний роман Шолом-Алейхема — один з найпоетичніших творів єврейської літератури. «Пісня над піснями» написана прозою, але мову і образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про кохання.