Перший, довоєнний період творчості видатного англійського драматурга Бернарда Шоу завершується п'єсою "Пігмаліон", сюжет якої взято з відомого античного міфу про великого скульптора Пігмаліона, що виліпив статую цілковитої краси. Палко закоханий у своє створіння, Пігмаліон силою свого почуття зміг вдихнути в Галатею життя, і міф закінчується їх щасливим союзом.
За Шоу, подібна історія в англійському суспільстві початку XX сторіччя виглядає інакше. Відомий вчений-лінгвіст Генрі Хіґгінс випадково зустрічається з вуличною квіткаркою Елізою Дуліттл і на парі зі своїм колегою, полковником у відставці Пікерінгом, береться за кілька місяців перетворити брутальну замазуру у світську жінку, "герцогиню".
Еліза — дівчина з характером, на життєвому дні намагається зберегти свою гідність і бореться за неї, уникаючи вад та поганих звичок, що притаманні середовищу, в якому вона живе. Тверезий погляд на життя, неабиякі здібності героїні допомагають їй швидко призвичаїтись до нових обставин, нового оточення. Піц час спілкування з новим колом людей Еліза усвідомлює себе як особистість, бачить безнадійність звичного існування, серцем починає відчувати несправедливу та жорстоку безвихідь долі, яка очікує людину з низів.
Перебуваючи в чужому будинку, дівчина за особистим образним порівнянням, — дитина в чужій країні: пройшов час, вона забула рідну мову і може говорити тільки мовою чужинців. "Навіщо ви відібрали у мене мою незалежність?" — ця думка — глибинна причина всіх страждань Елізи, яка може знести всі негаразди, але "розчавити себе не дозволить". І дівчина готова скоріше вчинити самогубство, ніж залишатись іграшкою чужих примх. Вона не погоджується бути "чужою лялькою". Приносити туфлі, розкладати папери — це не для її сильної і вольової натури. І хоча вона боїться майбутнього: "На що я здатна? Куди мені йти? Що робити? Що буде далі зі мною?" — все ж залишає будинок Хіггінса.
Що їй робити? Повертатися на вулицю чи одружитися з одним із трьох героїв — містером Хіґгінсом, полковником Пікерінгом чи Фредді? Тільки у пізніше написаній на прохання глядачів "Післямові" Бернард Шоу зробить з Елізи хазяйку квіткових магазинів і одружить її з інфантильним Фредді.
Объяснение:
Особенностью рассказа А. П. Платонова «Юшка» можно назвать потрясающую достоверность описанной обстановки. У нас, читателей, нет повода сомневаться в правдивости истории. Все — и характеры героев, и сама ситуация — кажутся вполне правдоподобными и очень узнаваемыми.
О характере людей, имена которых не называются за редким исключением, можно сказать очень и очень многое, несмотря на то, что мы о них очень мало знаем. Отличительные качества этих людей — жестокость и равнодушие.
Между тем писатель ни про одного человека не говорит откровенно плохо. Мы понимаем, что люди, изображенные Платоновым, вполне обыкновенные. Они живут своей привычной жизнью, работают, растят детей. Не совершают ничего плохого, не переступают законы, не нарушают неписаных правил поведения
