Проанализируйте образ петра гринева и представьте свою работу в виде ментальной карты, опираясь на следующие пункты:
детство и юность
влияние савельича и месье борпе
роль отца и его наказы сыну
начало самостоятельной жизни встреча в степи
служба в белогорской крепости и отношение героя к окружающим(любовь к маше мироновой, гренев и швабрин)
встреча с пугачевым в крепости
дальнейшая судьба гринева и маши
портрет внешний облик
семья полученное воспитание жизни
черты характера
поступки и мотивы поведения
отношение к герою других персонажей произведения

Людська гідність – це, мабуть, найважливіша, можна сказати, абсолютна цінність, якою повинна бути наділена кожна людина. Адже, перш за все, людина просто біологічна істота, яку цілком природно обурює утиск, насильство чи обмеження у правах. Звичайно ж, у сучасному світі ми обмежені у правах і повинні дотримуватися не тільки державних, а й моральних законів. Але, попри все, кожна людина прагне мати відчуття свободи, зазіхання на яку і вважається образою людської гідності.
Крім того, людина – це духовна особистість, яка не терпить насильства над своїм внутрішнім світом, тобто морального насильства, особистість, яка захищає свою власну унікальність і право бути самим собою. З якогось моменту у житті кожної людини з’являється щось інтимне, якісь особисті справи, власний смак, приватне життя. Все, що стосується кожної окремої людини, все непередбачуване, незрозуміле, несхоже і на сторонній погляд ніяк не виправдане та навіть інколи нікчемне, слід вважати непідзвітним, непідконтрольним, недоторканним, слід зараховувати до людської гідності. Так поступово людська гідність стає для кожного з нас синонімом особистого, тобто недоторканність особистості, на мій погляд – це і є людська гідність у повному сенсі цих слів.
Особисто я вважаю, що почуття гідності будується на найцінніших моральних заставах, які людина розвиває в собі і поважає в інших. Для того, щоб стати гідною для оточуючих людиною і отримувати повагу інших, перш за все, треба поважати самого себе. Для цього вкрай необхідно враховувати ті якості, які завжди вважалися моральними цінностями. До них можна віднести поважність, чесність, доброту, працьовитість, безкорисливість, співчуття тощо.
Гідна людина ніколи не дозволить себе принижувати, ніколи не дасть в образу себе і не пройде повз образу іншого. При цьому така людина буде з повагою ставитися до свободи особистості оточуючих. Гідна людина обов’язково ввічлива, добра і розумна, вона вміє прощати іншим їх слабкості. Про таких людей інколи кажуть, що вони гідні не тому, що не мають негативних рис характеру, а тому, що у них ярко виражені позитивні риси.
На мій погляд, гідність вимірюється на своєчасною до ншим, альтруїзмом і добрими справами. Гідна людина не буде заподіювати іншим страждання, біль і навіть незручності. Коли у людини чітко сформовані погляди на моральні ідеали, вона буде робити усе для того, щоб наблизитися до цих ідеалів. Гідна людина завжди буде прагнути якнайближче стати то того добродійного образу, який вона вибудувала у своїй свідомості.

7. Пушкин во время путешествия всегда возил с собой золотой наперсток. Нужен он был ему для того, чтобы не сломать большой ноготь на мизинце.8. Пушкин не любил стоять рядом со своей женой. Он стеснялся своего маленького роста, но не терял присутствия духа и подшучивал над этим В Лицее был журнал рукописный "Лицейский мудрец". Пушкин писал туда стихи. Однажды написал "Вильгельм, прочти свои стихи, чтоб я уснул скорее". Обиженный Кюхельбеккер побежал топиться в пруд. Его вытащил дядька (должность такая, имя забыл). Вскоре в "Лицейском мудреце нарисовали карикатуру: Кюхельбеккер топится, а его длинный нос торчит из пруда.
9. Известен такой интересный факт о Пушкине. Несколько молодых людей хотели подшутить над ним, поднять его на смех, и тогда, когда последний входил в зал, где шутники уже находились, один из них громко, чтобы все слышали, крикнул: - Дарю поэта я ослиной головою. - А сам останешься с какою? - тут же парировал Пушкин. - А я останусь со своею... -растерянно произнес шутник. - Так вы сейчас дарили ею, - заключил поэт.
10. Александр Сергеевич очень любил своего лицейского товарища Кюхельбекера, но часто устраивал ему розыгрыши. Кюхельбекер часто навещал поэта Жуковского, донимая его своими стихами. Однажды Жуковский был зван на какой-то товарищеский ужин и не пришел. Потом его спросили, почему он не был, поэт ответил: "Я еще накануне расстроил себе желудок, к тому же пришел Кюхельбекер, и я остался дома..."Пушкин, услышав это, написал эпиграмму: За ужином объелся я, Да Яков запер дверь оплошно - Так было мне, мои друзья, И кюхельбекерно, и тошно... Кюхельбекер был взбешен и потребовал дуэли! Дуэль состоялась. Оба выстрелили. Но пистолеты были заряжены... клюквой, и, конечно же, поединок завершился миром... 1. Пушкин происходил из разветвлённого нетитулованного дворянского рода, восходившего по генеалогической легенде к «мужу честну» Ратше, современнику Александра Невского. Пушкиннеоднократно писал о своей родословной в стихах и прозе; он видел в своих предках образец древнего рода, истинной «аристократии», честно служившего отечеству, но не снискавшего благосклонности правителей и «гонимого». Не раз он обращался (в том числе в художественной форме) и к образу своего прадеда по матери — африканца Абрама Петровича Ганнибала, ставшего слугой и воспитанником Петра I, а потом военным инженером и генералом.
2. Прочитав сказку Ершова «Конёк-Горбунок», Пушкин решил больше никогда не писать сказки.
3. Памятники Пушкину есть почти в каждом городе России. Но есть они и в других странах и даже на других. континентах. Примером может служить памятник в Эфиопии в их столице Аддис-Абебе.
4. Перед последней своей дуэлью Пушкин спросил жену «По ком ты будешь плакать?». ответ был гениально прост: «По том, кто будет убит».
5. Интересный факт, переписку с царем гордый Пушкин вел исключительно на французском языке, чтобы не писать свое восхищение монархом, которое полагалось писать в таких случаях. 
6. Идею «Ревизора» дал Гоголю Пушкин в ответ на его подсказать ему что-нибудь по-настоящему смешное или рассказать новый анекдот.