ответь те на вопросы сори за плохое качество заранее ​

Лист до В. Винниченка

Шановний Володимире Кириловичу!

Пише Вам школярка двадцять першого століття. Минуло вже багато десятиліть з часів Вашої активної громадської та творчої діяльності, але Ваше слово й досі живе. А Ваш внесок в розбудову нашої держави на початку минулого століття також пам’ятають та шанують нащадки.

Ви навіть не уявляєте, як я була здивована, коли познайомилась із Вашим творчим доробком. Найбільшою дивиною для мене став той факт, що видатний політик Володимир Винниченко, про якого нам розповідали на уроках історії, є ще й письменником та художником! До того часу особистість Вашої історичної особи була прихована для мене за відстороненими іменами, датами, універсалами.

Ваша постать – це зразок цілісної особистості, творча та життєва біографія якої являють єдине ціле. Як цікаво було відшукувати між рядків роману «Сонячна машина» паралелі до сучасності, як Вашої революційної, так і нашої. Навіть моторошно стає від думки, що ми сьогодні такі схожі на тодішнє суспільство, що Ви його описали.

Цей роман справив на мене неабияке враження. По-перше, своїм захоплюючим, навіть детективним, сюжетом. Чого варта сама ідея створення такого апарату, який міг би назавжди вирішити проблему голоду у світі! А загадка із викраденням коронки у принцеси тримала у напрузі до останнього розділу!

По-друге, мене вразив той глибокий психологізм та розуміння природи людини та суспільства, що Ви показали на сторінках свого твору. Ми побачили, як низько може впасти людина, засліплена пристрастями. Водночас Ви показали, як людяність та мудрість перемагають тирана.

Зрештою, своїм твором Ви вписали українську літературу до історії світової культури. За це все велике Вам знавцю людської душі!

Герои:
Простаков -  отец  Митрофанушки, который во всем подчиняется своей жене и не имеет права голоса в семье
Простакова - мать Митрофанушки, именно от нее зависит все, что происходит в жизни этого семейства
Стародум - старик-дворянин, дядя Софьи, на которой Простаковы хотят женить своего недоросля, потому что она очень богата
Софья - племянница Стародума, которую хотят выдать замуж за Митрофанушку
Скотинин - брат Простаковой, оправдывает свою фамилию вместе со своей сестрой
Второстепенные персонажи:
Еремеевна - нянька Митрофана 
Правдин - противник Простаковых и Скотинина, защищающий интересы Софьи и Стародума
Милон Кутейкин - семинарист
Цыфиркин – сержант     

Мне нравится это бессмертное произведение, потому что оно действительно актуально в наши дни. Оглянитесь, сколько вокруг нас таких митрофанушек с богатыми папеньками и маменьками, которые и сейчас не хотят ни учиться, ни работать, живут на всём готовеньком и в ус не дуют.
 Митрофанушка - главный герой, он и есть "недоросль", разбалованный родителями. Его отец - Простаков во всем подчиняется своей жене и не имеет права голоса в семье, именно от матери Митрофанушки зависит все, что происходит в жизни этого семейства. 
Основная мысль и идея - осуждение дворянского воспитания, ведь недоросль - это молодой дворянин, который не получил документа об образовании, их не принимали на службу, и им не разрешалось вступать в брак. Митрофанушка именно образец такого недоросля, который на вопрос "Дверь - это прилагательное или существительное?" совершенно серьезно спрашивает: какая дверь? А далее он объясняет, что дверь, которую приложили прилагательное, а дверь, которая в чулане стоит, пока еще существительное. Ну не смешно ли? А теперь посмотрите вкруг, разве исчезли они, митрофанушки, из нашего общества? Нет, по-моему, их стало еще больше.
Пьеса читается легко и весело, я всем советую ее прочитать, получите удовольствие и вдоволь насмеетесь.