Объяснение:
Герсим был глухонемым,но по сравнению с другими людьми был преданным и настоящим другом,имеющие чувства,но к сожалению у него не было много друзей,но была невероятно преданная ему собака,которую он называл "Муму".Герасим служил богатой ,знатной барыне,которая все таки недолюбливала Муму,по той причине что мохнатный друг Герасима часто лаял и мешал ей спать.Герасим не ругал своего друга,хоть барыня и призерала Герасима за то и велела ему избавиться от собаки.Герасим,сильный,и вроде на вид бесчувственный мужчина настолько привязался к Муму ,что никогда не хотел от нее избавляться,ведь это был его единственный друг,напомним,у него не было ни женщины рядом,ни человека-друга.Он любил Муму ,как своего родного,любимого и главное,преданного приятеля.На все издевания барыни он отвергался,но в итоге она пригрозила ему ,приказала утопить Муму.У Герасима не было выбора...Он как добродушный ,любящий человек перед убийством своего приятеля ,покормил Муму.Отнес на берег реки,привязал к ней два кирпича(или один,не помню ,давно читал),залез на лодку и взглянул на лучшего друга в последний раз.После данного случай,герасим закрылся в себе и больше никогда не имел похоже преданного друга как Муму.И вот из доброжелательного,дружелюбного он превратился в закрытого в себе человека.
До пізньої прози відомого українського письменника і драматурга Івана Франка належить новела «Сойчине крило». Підзаголовок цього твору – «Із записок відлюдька». Проблематика новели носить екзистенцій ний характер, тому що автором розглядається не тільки проблема невдалого життя чи нещасної любові героїв, а взагалі проблеми людського буття. Герой новели – Хома став відлюдьком за своїм бажанням, він свідомо відмежувався від людей та заховався за витворами мистецтва. Він впивається своїм трагічним одиноцтвом, та думає про те, що він має інше життя і про це ніхто не здогадується.
Як тільки я почала читати новелу, то відразу побачила те, наскільки сильно оповідач замкнутий в собі. Він каже, що вже три роки святкує Новий рік по-своєму. Він не любить гучні гулянки, йому більше до вподоби насолоджуватися самотністю. Він зачинив за стальними дверима своє серце і нікого туди не впускає.
На протязі всього твору ми читаємо лист від Мані до Хоми, з нього ми і дізнаємося про їх минуле, як вони були разом у лісі, та ще про минуле Марусі без Хоми. І читаючи листа, Хома-Массіно відчиняє своє серце, в ньому змінюється ставлення до Марусі, змінюються його думки щодо Мані та її листа.
У Марусі важка доля і їй можна тільки співчувати та співпереживати. Але, з іншого боку, це було цілком її рішення – піти від коханого чоловіка, з рідної сторони, з дому і попрямувати назустріч бурхливому, невідомому та жорстокому світу. Мені не зовсім зрозумілі її мотиви і хоч вона і не знала, хто такий насправді Генрись, але вона сама зробила свій вибір. З одного боку, вона каже, що Хома не зміг її втримати, але з іншого – чому вона сама не трималася за своє кохання, не боролося за нього, а замість цього втекла з малознайомим хлопцем. І ще одне запитання: чи не спокусили її його статки та статус, бо у творі мимохідь сказано про те, що у Генрися ніби була забезпечена сім’я.
Я не хочу засуджувати Марусю, але інколи я не можу її зрозуміти. В житті кожен може зробити помилку, оступитися, та для Мані ця помилка стала фатальною. Хоч, якщо подивитися з іншого боку, може, ця помилка стала випробуванням для неї і для Хоми, для перевірки їх кохання, яке незважаючи ні на що не згасло…
У всі часи проблема співіснування двох людей має глобальний характер людського буття взагалі. Вустами Массіно Франко говорить незаперечну істину:«Що таке людина для людини? І кат, і Бог! З ним живеш – мучишся, а без нього ще гірше! Жорстока, безвихідна загадка!»
Объяснение:
