1.Я попал в школу будущего,как учатся мои ровесники из будущего.
2.Школа без учетелей-разве так бывает?
3.Возращаюсь обратно.
Объяснение:
Рассказ:
Как-то раз я пришел в школу слишком рано. Я открыл дверь в классную комнату, вошел - и сразу понял, что что-то не так. В классе вместо доски был огромный интерактивный экран. Парт не было, а были какие-то странные кабинки со странными устройствами, которые напоминали пульты управления космическим кораблем из фантастических фильмов. А на стене-экране я увидел дату: 15 марта 2040 года...
Несколько кабинок было занято незнакомыми ребятами. Один мальчик заметил меня и сказал:
- Привет, ты новенький? Чего ждешь? Надевай шлем, садись к терминалу. Где твой дневник?
- Какой дневник? - спросил я. - Зачем? Учитель же не пришел еще.
- Какой учитель? - не понял меня мальчик.
Мы познакомились и поговорили. Оказалось, дневником они называют что-то вроде флешки и ключа доступа к большому терминалу. С его подключаешься к обучающей системе и проходишь уроки, подобранные специально для тебя. Правильно сдал тесты - переходишь ко следующей теме.
- Вот, смотри, - говорил мне мой новый друг. У меня сейчас урок по предмету "Планета Земля". Тема - "Тропические леса Африки." Я сейчас надену шлем виртуальной реальности и попаду в африканские джунгли. Правда, здорово?
- Здорово! - сказал я. Так вы тут сами учитесь? А где учитель?
Самым неожиданным в школе будущего для меня оказалось то, что учителя в классе не было! Школьники учились сами, а учителя можно было позвать только когда без его не обойтись. Мальчик из будущего сказал, что он учителя последний раз видел летом, на экзаменах.
Я рассказал ему о себе и о своей школе. Мы поняли, что учителя вызвать придется и мальчик отправил сообщение.
Учителем оказался мужчина средних лет с приятной улыбкой. Он мне сказал, что я попал в будущее случайно.
- Это десятиклассники что-то напутали со своими экспериментами. Они сейчас изучают свойства пространства-времени. Но ничего, я сейчас отправлю тебя обратно, - сказал он. Учитель нажал какую-то кнопку, и я очутился перед знакомой дверью. Я открыл ее и вошел в свой класс.
ответ:Найбільш вірогідно, що ви хотіли цитати не самого Джима, а ПРО Джима або такі, що якось характеризують його.Ось:
"-Джім тут нам може стати в пригоді, як ніхто, - сказав лікар. - Матроси не криються перед ним, а він хлопець Гокінсе, я покладаю на тебе великі надії, - додав сквайр. Мене аж розпач узяв від цих слів: я дуже боявся, що несправджу їхньої довіри, хоч завдяки щасливому збігові обставин саме мені випало врятувати їм життя." "- Ти добрий хлопак, Джіме, - сказав він. - Але зараз ви всі зав'язані мертвим вузлом, далебі. Що ж, ти можеш здатися на Бена Ґана - Бен Ґан знає, що робити." "- Докторе! Капітане! Сквайре! Агов, Гантере, це ви? -почули ми чийсь голос.Я підбіг до дверей і побачив Джіма Гокінса: живий і здоровий, він перелазив через частокіл."
"- Ну, коли ти вже тут, Джіме, то я скажу тобі, що в мене на думці. Ти мені завше був до душі, бо ти хлопець хвацький. Дивлячись на тебе, я згадую, що і я колись був такий молодий та гожий. Мені весь час хотілося, щоб ти пристав до нас, одержав свою частку скарбів і помер заможним паном, і ось ти, лебедику, і прийшов."
"- І це ще не все, - докинув корабельний кухар. - Він, побий мене грім, той самий хлопчисько, що потяг карту зі скрині Біллі Бонса. Через цього Джіма Гокінса геть усі наші нещастя!"
"Але слухай, Джіме, - я тобі, а ти мені: ти у свою чергу вирятуєш Довгого Джона від шибениці.Мене це страшенно вразило: тож які мусять бути кепські в них справи, коли цей старий піратюга, їхній заводій, хапається за будь-яку соломинку!- Що зможу, те зроблю, - пообіцяв я."
"Мені до душі цей хлопчисько. Кращого за нього я не зустрічав. Він більше схожий на чоловіка, ніж такі щури, як ви"
"- Джіме, - урвав мене лікар, і голос йому як стій змінився. - Джіме, я цього не можу допустити. Гайда через паркан і тікаймо!- Докторе, - відповів я, - але ж я дав слово честі."
"- Заходь, Джіме, - сказав каштан. - Ти, по-своєму, й непоганий хлопець, але зі мною ти навряд чи коли ще підеш на море, бо ти, як на мене, надто вже мазунчик, в усьому тобі таланить... "
Объяснение:
