ДЖОНАТАН СВІФТ
(1667-1745)
Англійський сатирик, церковний діяч, публіцист, поет і письменник Джонатан Свіфт народився 30 листопада 1667 року в Дубліні в англійській родині. Батько Свіфта не дожив до народження сина, мати через деякий час назавжди від'їжджає до Англії і Джонатана виховує його дядько, Годвін Свіфт, відомий дублінський адвокат. Свіфт здобув хорошу освіту — спочатку в школі графства Кілкені (1673-1681), потім у дублінському Трініті-коледжі (1682-1688), де йому присудили ступінь бакалавра мистецтв у 1686 році.
Вибух насилля, що стався в Ірландії 1689 року, змусив Свіфта шукати притулок в Англії. До кінця того ж року Свіфт став секретарем сера Уільяма Темпла, дипломата у відставці та літератора, який жив у маєтку Мур-Парк, у графстві Суррей. Свіфт залишався на цій посаді до загибелі сера Уільяма в січні 1699 року. Це були чи не найкращі часи в житті Свіфта: він мав можливість досхочу працювати у величезній бібліотеці Темпла; саме тут, у Мур-Парку, починається самостійна поетична діяльність Свіфта; 1692 року йому присуджують ступінь магістра мистецтв в Оксфорді; нарешті, маєток Темпла стає основою сімейного щастя Свіфта (письменник-початківець знайомиться з Естер Джонсон, падчеркою управителя Мур-Парку, яка спочатку була його ученицею, а згодом стала дружиною).
У 1695 році Свіфт був висвячений у сан священика англіканської церкви й упродовж наступного року служив у Кілруті, на півночі Ірландії. Опинившись у центрі релігійних чвар, Свіфт починає писати один з відомих сатиричних творів — памфлет "Казка бочки", робота над яким тривала кілька років. "Казка бочки" вийшла у світ 1704 року без вказівки на ім'я автора, зчинивши галас довкола себе. Свіфт зажив слави дотепника, після того як його авторство було розкрито. В образах трьох братів — Петра, Мартина й Джека — автор піддає нищівній критиці три гілки християнства — католицьку, англіканську та пуританську.
У 1696 році письменник повертається до Мур-Парку, де пише сатиру "Битва книг". Твір був присвячений дискусії між прибічниками "давніх і нових книг", в якій на боці "давніх" брав участь і Темпл. Свіфт у сатирі виступає проти канонізації античної спадщини, але за його творче використання (передусім для подальшого розвитку сучасної англійської літератури).
Після смерті Темпла 1699 року Свіфт переїздить до Ірландії, де отримує церковний прихід у Ларакорі. У 1702 році у дублінському Трініті-коледжі він здобуває ступінь доктора богослів'я.
Його літературна популярність стала ще більшою після виходу серії нарисів "Папери Бікерстафа" (1708 — 1709), в яких він висміював якогось Джона Патріджа, що складав щорічний астрологічний альманах. Образ екстравагантного джентльмена Ісака Бікерстафа настільки припав до душі читачам, що близький до вігів есеїст Річард Стіл почав видавати від імені Бікерстафа повчально-сатиричний журнал "Бовтун" (1709). Свіфт співпрацював у цьому журналі, виступав і як прозаїк, і як поет.
Через деякий час Свіфт, уже відомий політичний письменник, відходить від вігів і зближується з членами торійського кабінету, навіть кілька місяців (1710 — 1711) видає торійський журнал "Екзамінер". З вересня 1710 по червень 1713 року Свіфт перебуває в Лондоні. У цей час і розгорнулась його діяльність як торійського публіциста. У сфері літературних зв'язків найбільше значення мав невеликий гурток "Клуб Мартіна Скліблеруса (Писаки)". Докладні відомості про політичні й літературні події Лондона того часу дійшли до нас у листах Свіфта, які після його загибелі дістали назву "Щоденник для Стелли" й були адресовані другу всього його життя — Естер Джонсон.
Одиннадцатилетняя дочь лесника приручила дикого оленя. Было голодно, поэтому леснику пришлось убить оленя. Девочка пошла его искать, сильно замёрзла и заболела воспалением лёгких.
До войны Иркин отец Андрей был лесником. Жили они тогда в Березовце — лесном хозяйстве неподалёку от заповедника.
Андрей — лесник, заботится о животных, садит деревья
Ирка — дочь Андрея, одиннадцать лет, живёт в лесном хозяйстве, ходит в третий класс, любит природу
Во время войны олени и лоси ушли из Березовца, а немцы сожгли их хату, уцелел только недостроенный хлев без крыши. После войны Андрей перевёз жену Веру и дочь обратно в Березовец, а недостроенный хлев превратил в избу с четырьмя окнами.
Вера — мать Ирки, строгая, часто ругает дочь
Продолжение после рекламы:
ADTELLIGENT
Ирке нравилось в Березовце, она любила осень и тишину, охватившую лесное хозяйство. Андрей запрещал шуметь и кричать в лесу, не хотел пугать оленей, которые и так натерпелись страху во время войны. Ирка хорошо знала, где в окрестных лесах растут ягоды и грибы и когда их можно собирать. Она любила наблюдать за природой — муравьями, пчёлами, большими стрекозами, суетливыми сороками, пугливыми зайцами.
С одной стороны Березовца, за вырубкой, было болото, где росла карельская берёза с грибами-трутовиками. В войну, когда спичек не было, Андрей делал из них трут. На этом болоте Ирка с матерью собирали большие мешки клюквы. С другой стороны Березовца находился Высокий Берег, где рубили лес. Ирка мечтала сходить туда, но её не пускали.
Однажды Вера послала Ирку за трилистником, который любят поросята. Оленей девочка никогда не видела, поэтому испугалась, увидев четырёх животных — красавца-самца с огромными рогами, олениху и двух оленят.
Большой, красивый, он шагал, задрав голову. Рога у него лежали на спине, как загнутые обручи для большой корзины.
Брифли существует благодаря рекламе:
ADTELLIGENT
Приблизившись к Ирке, олени зафыркали и исчезли в березняке.
Ирка услышала, как её зовёт отец, но домой не пошла, а отправилась на Высокий Берег — самое высокое место в округе. До войны там была застава и туда никого не пускали. Дальше, за рекой, стояла деревня, где жила Иркина тётя, которую убили немцы.
Заставу сожгли немцы, на её месте Андрей насадил маленьких сосенок. Теперь возле Высокого Берега — леспромхозовский лесоповал. Ирка жалела лес, который безжалостно вырубали.
Вдруг возле неё раздались взрывы. Девочка вспомнила, как убегала с отцом из деревни, а вокруг рвались мины, и её маленькую сестрёнку убило прямо на руках у отца. Ирка испугалась, побежала и только потом поняла, что это леспромхозовцы взрывают пни.
Остановившись, девочка услышала голоса лесорубов и спряталась от них. Если они её узнают — расскажут отцу, и тот прибьёт Ирку. Девочка поспешила домой. Оленей она не видела до самой зимы.
Зима выдалась солнечная и морозная. Звери из Березовца ушли в пущу — там было теплее. В школу Ирка ходила на лыжах. Девочка училась в третьем классе, хотя должна была ходить в четвёртый. Деревенская школа была трёхлеткой, а в семилетку надо было очень далеко ходить. Туда мама отпустит Ирку через год, вместе с остальными деревенскими детьми.
Обычно после уроков Ирка кормила поросёнка, но сейчас его пришлось продать. Андрей рассчитывал убить волка, продать его шкуру и купить тёлку, даже стожок сена припас, но волки ушли из Березовца. Теперь семья ела, в основном, затирку. Андрею удалось убить двух зайцев, и их мясо мама клала в бульон по маленькому кусочку.
Теперь после обеда Ирка ходила проверять стожок — отец заметил, что его начали объедать олени. Там же Ирка ставила силки на зайцев, но глупые зайцы не попадались в них.
В тот день Ирку не пустили в школу из-за вьюги. Девочка вьюги не боялась, надела лыжи, отправилась к стожку и увидела там своих оленей — они разрушили загородку и ели сено. Ирка достала из кармана краюшку хлеба и протянула его рогатому. Тот понюхал, лизнул Иркину руку, но хлеб не взял. С тех пор девочка видела оленей у стожка каждый день, угощала их свёклой.
Однажды отец заставил Ирку учить уроки, к стожку она вырвалась только к вечеру, но оленей там не было. Дома она застала Язепа.
Язеп — мужик из деревни, злой, рыжий, предположительно - браконьер
Вера жарила свежее мясо. Понюхав кусок, Язеп сказал: «Лесно лесным пахнет».
Ирка не стала есть мясо, под ругань матери убежала на печь. Оттуда она слышала, как Язеп советовал Андрею спрятать шкуру под лёд, а тот отвечал, что сделал это первый и последний раз. Ирка не поняла, о чём они говорят.
Брифли существует благодаря рекламе:
ADTELLIGENT
Олени не приходили, и Ирка отправилась их искать. Она бегала по округе до темноты и, наконец, увидела оленей, но среди них не было рогатого. Ирка начала их звать, потом побежала следом. Олени убегали от девочки, но ей казалось, что она вот-вот их догонит, и бежала дальше.
