Андрей Соколов - главный герой рассказа "Судьба человека". Пережить все то, что пережил он, может не каждый. Мне он показался человеком необычной выдержки и силы. Надо иметь незаурядную стойкость и желание жить, чтобы выстоять против судьбы, которая так упорно испытывала Андрея Соколова. В произведении говорится: "Не только во сне плачут пожилые мужчины, поседев за годы войны, плачут они и наяву.Тут главное уметь вовремя отвернуться, чтобы не ранить сердца ребёнка, чтобы он не увидел, как бежит по твоей щеке жгучая и скупая мужская слеза." Именно этими словами можно охарактеризовать Андрея Соколова как солдата и человека.Он умел собрать волю в кулак и держаться, сколько хватит сил, он умел держать всё внутри и не показывать слабостей. Андрей Соколов - настоящий советский солдат.
На передньому плані - дівчинка на темній перекладині паркану. За її спиною прозоро-блакитне небо з легким маревом хмаринок і травинки вицвілого луки, намічені тонким пензлем.Сонячні рефлекси на блакитному платті немов прагнуть розчинити матерію в нескінченному, просякнутому сонцем просторі. Вільна, виконана жвавості поза дитини, капелюшок, смішно закріплена під підборіддям чорною стрічкою, гра сонячних зайчиків на обличчі і шиї дівчинки, весь її завзятий вигляд ніби втягують нас у чарівний світ дитячих вражень і мрій. Художник створив незабутній образ дитинства, пройнятий почуттям захвату, подивом перед красою життя. Як писав Рєпін в одному з листів П. М. Третьякову: "Дівчинку на сонці слід назвати" Бабка ": і за кольором, і по руху, і по положенню вона підходить під цю назву".
