1.«(Зараз я Герой Радянського Союзу.) Багато я знищив ворога, що й говорить! Багато постріляв у наступі і гусеницями подушив багато. Часом бувало так, що нудно робилось од хрусту фашистських кісток. І сам попадав у бувальці не раз. Але, де б я не був, як би не гули навколо мене ворожі вихори, їм ніколи вже не затушить того вогню, що викресав з мене колись у човні дід Платон...Що наше життя? Що наша кров, коли страждає вся наша земля, увесь народ? … у бою я сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть!.. »
2. Вчинок діів. Вони (хоч і не були бійцями армії, а були звичайними мешканцями села) здійснили подвіг – перекинули човна, що був повний фашистів. Усі загинули. Ціна за цей подвіг їх власне життя
Объяснение:
«Не просто так приехал, по делу – приехал фотографировать».
«И фотографировать он будет не стариков и старух, не деревенский люд, алчущий быть увековеченным, а нас, учащихся овсянской школы».
«Такую персону, как фотограф, не подходяще учителям оставлять у себя».
«Происходил он из ссыльных. Ссыльными были не то дед, не то его отец. Он сам давно женился на нашей деревенской молодице, был всем кумом, другом и советчиком по части подрядов на сплаве».
«Вздохнул облегчённо учитель. Ученики вздохнули. Село вздохнуло».
«Всем хотелось угодить, чтобы оценил он заботу о нём и снимал бы ребят как полагается, хорошо снимал».
