Написати розповіли про Ромео и джульєтту​

Познание мира. Через какие источники оно проходит? Разные: от маминых
тёплых рук до последнего взгляда на небо. И литература в этом ряду
сопровождает человека всю жизнь. Мудрые сказки. Детские рассказы. Стихи. Потом повести, романы, драматические произведения. Всё это богатство подарено нам предыдущими поколениями. Какова же роль художественной литературы? Она носит характер исповедальности или проповеди, нравоучения?

 Общеизвестно, путь наставления, обращения к человеческому разуму
гораздо длиннее, чем дорога к открытому сердцу. Поэтому твёрдо убеждена в том, что ценность литературы зависит от степени её исповедальности,
откровенности. Чем сильнее накал авторского осознания жизни, тем глубже
произведение, тем вероятнее, что оно будет переходить от отца к сыну, от сына – к внуку. А такая литература называется классической. На ней и воспитывается наша нравственность. Разумеется, никто не отменял нотки проповеди, но только «нотки», ненавязчивые, дающие возможность самому читателю делать выбор в пользу того или другого.

1. Для отримання посади при дворі, кандидати повинні були вміти виконувати вправи на канаті, а міністрами ставали ті, хто вище всіх стрибав на канаті.
2. Міністри отримували нитку від імператора різних кольорів, яку повинні були носити на талії, обернувши двічі навколо себе, а якщо поправився, то нитка рвалася і міністр втрачав посаду.
3. Кожен з державних службовців повинен був у будь-який момент виконати гімнастичні вправи на канаті за наказом короля, а якщо не міг, то позбавлявся посади.
4. Розумові якості не впливали на отримання посад, тільки фізичні.
5. Злодійство не було злочином, за нього не належало покарання.
6. Відмова від пропозиції розцінювався як злочин, за який потрапляли в опалу.
7. Ліліпути ніколи не обманювали один одного, так як найстрашнішим злочином вважався обман і шахрайство, за це пок ладалася смертна кара.
8. Зрада державі - це тяжкий злочин, який також карався стратою.
9. Невдячність - кримінальний злочин.
10. Хто дотримувався сім місяців закони і не порушував їх, той міг претендувати на премію від імператора.
11. Моральні якості, такі як: чесність, ввічливість, взаємодо цінувалися і давали шанси на отримання державних посад, якщо спритність кандидата була на висоті.