Ромео і Джульєтта — вічні образи світової літератури
Напевно, в житті кожної людини були історії нещасливого кохання. У більшості випадків нещастя пов’язане з нерозділеною любов’ю. Але у творі Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта» головні герої кохають одне одного, однак через кровну помсту їхні родини ворогують і не дозволяють молодим бути разом.
Я вважаю, що ідея п’єси Шекспіра полягає у доказі святості справжніх почуттів.І це так він намагаєтся показати справжні почуття Ромео до Джульєтти а Джульєтти до Ромео.Нещасливе кохання - проблема, яка існувала й існуватиме завжди. У всесвітній художній літературі образи Ромео й Джульєтти є вічними, бо вони уособлюють собою цю проблему.На жаль, людство не вчиться на своїх помилках. Історії кохання, подібні до тих, що описані у безсмертному творі Вільяма Шекспіра, раз у раз повторюються. Саме тому, на мою думку, образи Ромео та Джульєтти вважають вічними.
Уїльям Шекспір. З легкою свіжістю уяви перечитуєш історію таких знайомих образів. Уявляєш, думаєш, переосмислюєш і розумієш, що у цій книзі живуть два маленьких серця, які змогли пронести в собі, відчути та пережити усе те...
і Література – дивна річ. Іноді сучасникам поета чи письменника здається, що поряд з ними – геній. Вони зачитуються його творами, а минає час – і майже ніхто вже не може згадати, що то за автор такий був. А іноді сучасники не розуміють, не можуть оцінити усю велич митця, поряд з яким їм випало щастя жити. Помирає митець у бідності, невизнаним… А наступні покоління відкривають і відкривають для себе його твори, визнають його талант.
і Література – дивна річ. Іноді сучасникам поета чи письменника здається, що поряд з ними – геній. Вони зачитуються його творами, а минає час – і майже ніхто вже не може згадати, що то за автор такий був. А іноді сучасники не розуміють, не можуть оцінити усю велич митця, поряд з яким їм випало щастя жити. Помирає митець у бідності, невизнаним… А наступні покоління відкривають і відкривають для себе його твори, визнають його талант.
Поет зима — аукает,
Мохнатый лес баюкает
Стозвоном сосняка.
Кругом с тоской глубокою
Плывут в страну далекую
Седые облака.
А по двору метелица
Ковром шелковым стелется,
Но больно холодна.
Воробышки игривые,
Как детки сиротливые,
Прижались у окна.
Озябли пташки малые,
Голодные, усталые,
И жмутся поплотней.
А вьюга с ревом бешеным
Стучит по ставням свешенным
И злится все сильней.
И дремлют пташки нежные
Под эти вихри снежные
У мерзлого окна.
И снится им прекрасная,
В улыбках солнца ясная
Красавица весна.
С.Есенин, 1910 г.
Полный месяц встал над лугом
Неизменным дивным кругом,
Светит и молчит.
Бледный, бледный луг цветущий,
Мрак ночной, по нем ползущий,
Отдыхает, спит.
Жутко выйти на дорогу:
Непонятная тревога
Под луной царит.
Хоть и знаешь: утром рано
Солнце выйдет из тумана,
Поле озарит,
И тогда пройдешь тропинкой,
Где под каждою былинкой
Жизнь кипит.
А.Блок. 21 июля 1898.
Оба стихотворения написаны совсем молодыми поэтами.
Оба они посвящены описанию природы, причем в противопоставлении ее контрастных проявлений. Только у Есенина - описание суровой, коварной и вьюжной зимы с намеком на грядущую красавицу весну. У Блока описывается летняя ночь в полнолуние: с затаившемся мраком, которая полна непонятной тревогой, несмотря на то, что есть твердая уверенность, что при восходе солнца здесь будет кипеть жизнь.
Оба поэта одушевляют окружающий мир, создавая реально ощущаемые образы. Поет и аукает метель, стучит в окошки; тоскуют, уплывая, облака у Есенина. Месяц молчит, а мрак, подкрадываясь, ползет у Блока.
Добиваясь полноты картины, они используют точные эпитеты, сравнения метафоры. К примеру, у Есенина "мохнатый" - это хвойный лес со снежными опушением веток. Воробьи, стремясь согреться, жмутся, подобно деткам-сиротам, друг к другу. Встряхиваясь, расстилается холодный шелковый ковер снежного покрывала. Неизменный дивный круг - говорит о вечности ночного светила и создаваемой им мистической тревожное картине. Бледный бледный цветущий луг - луг залитый лунным светом, где краски неярки, цветение можно ощутить только обонянием. А мрак отдыхает, как временно насытившийся зверь, готовый к новому поиску жертвы.
Такое впечатление создается и с звукозаписи. У Есенина использование звуков з. у, с-ш, с-т,передает завывание вьюги, стук и и шуршание снега при порывах ветра. У Блока звуки почти те же, но сочетание л, щ, сп, ст передает ощущение тишины, Когда каждый неясный звук кажется полным опасности.
У Есенина - богатый народный язык с певучими интонациями. Больно холодна метелица! Игривые воробушки - они же пташки малые и сиротливые детки. У Блока - язык более возвышенный:Дивный круг, солнце озарит. И не темнота. а мрак.
Стихотворение Есенина написано ямбом. Оно состоит из трех строф, в каждой из которых по 6 строк. Рифмы мужские. 1,2 и 4,5 строки имеют парные рифмы и 4 стопы. 3 и 5 строки более короткие, трехстопные рифмуются между собой. У Блока хорей. Т также две строки с парной женской рифмой, а для третьей - рифма (уже мужская) через еще две строки. Стихотворение Блока более короткое и деления на строфы нет
И общее впечатление от сравнения стихотворений: у Есенина оно получилось более оптимистичным.
