Бой с барсом является одним из ключевых эпизодов в поэме "Мцыри" М. Ю. Лермонтова. Данную сцену можно найти в 16-18 главах поэмы "Мцыри". Этот эпизод также называют "схваткой с барсом" или "борьбой с барсом".
Тут немного взяла как краткое описание
Боя с барсом" Молодой горец Мцыри много лет живет пленником в монастыре. Однажды он сбегает оттуда, чтобы увидеть свою родину - Кавказ. Мцыри находится на воле всего 3 дня. В один из этих дней он сталкивается с барсом - диким свирепым животным. Бой с барсом происходит ночью. Мцыри побеждает в этой схватке и убивает животное после упорной борьбы.
Весело», «ласково», «играя» — все эти определения напоминают больше не о звере, а о ребенке, каковым , барс и является.
Барс в поэме Мцыри символизирует мощь дикой природы, для которой и он, и Мцыри — равнозначно важные части. Зверь и человек здесь одинаково прекрасны, одинаково достойны жизни и, самое главное, одинаково свободны. Для Мцыри битва с барсом служит проверкой его сил, возможностью показать свою силу, не находившую должного применения в монастыре. «Рука судьбы» вела героя совсем иным путем, и он привык считать себя слабым, пригодным только к молитвам и постам. Однако одержав верх над хищником, он может с гордостью воскликнуть, что «быть бы мог в краю отцов / Не из последних удальцов».н
Благодаря обилию глаголов, обозначающих быструю смену действия: «рванулся», «дернулся», «успел воткнуть», которые использует Лермонтов, можно в полной мере представить себе завораживающий эпизод схватки с барсом Мцыри: динамичный, насыщенный событиями. На протяжении всей сцены у читателя не угасает тревога за героя. Но Мцыри побеждает, и побеждает не столько барса, сколько олицетворенные в нем силы природы и судьбы, враждебные герою. Как бы ни был силен соперник, Мцыри все же сумел взять вверх, и, как бы ни был темен лес, Мцыри не отступится от своего желания вернуться на родину. Израненный после битвы, с глубокими следами когтей на груди, он все же продолжает путь!
Сцена битвы с барсом имеет несколько истоков. Прежде всего в ее основу лег творчески обработанный Лермонтовым грузинский эпос, повествующий о битве юноши и зверя. Неизвестно, был ли автор знаком с поэмой Шота Руставели, вобравшей в себя все основные мотивы этого эпоса, но он однозначно слышал различные грузинские песни и предания
Р.S Я немного законспектировала, поправила, и что то взяла из интернета.Надеюсьчто чем то тебе
Объяснение:
Ця думка загалом має бути основоположною для кожного вченоголітературознавця, бо закликає у дослідженнях літературного твору
відштовхуватися безпосередньо від нього, а не від аналізу, який здійснили
інші, бо
літературний твір – це суто інтенційний твір, джерелом існування якого є творчі акти
свідомости автора, а фізичною підставою – текст, усталений на письмі або за до ншого фізичного засобу можливої репродукції (наприклад, на магнітофоні). Завдяки
двоплановості його мови він водночас інтерсуб’єктивно доступний і відтворюється, тому
стає предметом інтенційним, інтерсуб’єктивним з огляду на певну суспільність читачів. Як
такий він не психічний, а трансцендентний стосовно усіх свідомих переживань як автора,
так і читачів2
.
Одним із вихідних пунктів цього аналізу роману П. Куліша буде
настанова Р. Інґардена розмежовувати сам твір художньої літератури як
художній об’єкт та його естетичну конкретизацію як об’єкт естетичний3
.
Доповненням цьому є застосування ідей вченого про конкретизацію
літературного твору, якою дослідник називав таке ціле, «в якому твір
виступає як уже доповнене та змінене читачем у процесі читання»4
.
Спробую це показати на прикладі центральних, чи сказати б, концептуальних образів, якими в романі є дорога та, зрозуміло, власне чорна
рада. Ці слова, якщо користуватися поняттями Романа Інґардена, є так
званою «неповною визначенністю чи схематичністю»5
, причому
вживаючись як у прямому, так і переносному значеннях. Інтерпретація, чи,
як сказав би Р. Інґарден, конкретизація цих понять (у даному випадку має
йтися також про елементи історичного коментаря) та якомога повніше
з’ясування їхньої ролі в художньо-історичній системі Чорної ради дасть
змогу поглибити та значною мірою верифікувати наше сприймання
й оцінку роману, глибше збагнути його історико-літературну та естетичну
сутність.
Коли значення слова «дорога» цілком зрозуміле, то про те, що таке
«чорна рада» варто сказати докладніше. Це словосполучення у цьому
контексті означає загальну козацьку раду за участи черні, тобто селян та
