Роль герасима калитки виконував іван Карпенко карий?​

Тульский мастер. Он один из трех мастеров, которым поручили создать изделие более удивительное, чем английская танцующая блоха. И эти три умельца подковывают блоху. А Л. делает гвоздики для подков. Образ Л. очень неоднозначный: и положительный, и иронически-негативный. С одной стороны, он очень искусный мастеровой, замечательный умелец. С другой стороны, он чрезвычайно забит, считает себя абсолютно незначительным существом. Англичане предлагают Л. остаться у них, но он отвергает это предложение. И здесь играет большую роль не только чувство патриотизма, но еще и неверие в возможность жить лучше, в человеческих условиях. Л. полностью забитое существо, которому даже в голову не приходит мысль о каком-то малейшем сопротивлении обстоятельствам. Жизнь его заканчивается трагично. Он заболевает и умирает безызвестным, никому не нужным, лишенный всякой заботы. Трагическая судьба Л. противопоставлена истории англичанина, приехавшего в Петербург вместе с ним. Того очень заботливо приняли в английском посольстве. Лесков отмечает, что безразличие к человеческой жизни - чисто русское качество. Погиб человек из народа, редкостный умелец с золотыми руками, и никто об этом не узнал. Важно заметить, что в описании Л. есть много комического. Этот искусный мастер был не только левшой, но и еще и косым. И это не помешало ему сделать невероятно тонкую работу, не заметную человеческому глазу

Можешь нажать на лучший ответ

Більшість письменників у творах спираються на власний життєвий досвід, що зумовлює їхнє світосприйняття. З огляду на біографію письменника Олександра Гріна, сповнену поневірянь і бідності, його творчість здається чимось дивним. Загадковим, романтичним і чарівним постає в його зображенні світ. Тяжка дійсність не вбила мрії про світле і прекрасне. Грін завжди сподівався, що несподіване щастя прийде попри всі негаразди. Після тяжкої хвороби, не маючи ані грошей, ані власної домівки, він написав чарівну повість-казку "Пурпурові вітрила", сповнену любов'ю до життя, вірою в людей і всепереможну силу надії, здатної творити дива.
Піднесеність над буденним, мрія, надія і кохання — ось провідні теми його повісті. Нібито у головної героїні повісті-казки не було підстав сподіватися на краще: у Ассолі мати померла від злиднів, батько був змушений піти зі служби через те, що покарав мерзотника Меннерса, і заробляти виготовленням іграшок. Але на шляху дівчинки зустрівся старий збирач легенд і казок та подарував їй мрію про казкового принца, що приїде за нею на кораблі з пурпуровими вітрилами, і візьме "назавжди у блискучу країну, де сходить сонце і де зірки зійдуть з неба, щоб привітати тебе з прибуттям". Вразлива дівчинка повірила у цю обіцянку з такою силою, що врешті-решт ця мрія перетворилася на дійсність, хоча більшість мешканців Каперна вважали її напівбожевільною. В Ассолі наче жили дві особистості: "Одна була донька матроса, ремісника, що майструвала іграшки, друга — живий вірш, з усіма дивами його співзвуччя та образів, з таємницею сусідства слів, в усій взаємності їх тіней і світла, що падають одне на одне". Вона жила не буденністю, а мрією про кохання, "нам нелегко так зануритись у казку, їй було б не легше вийти з-під її влади