Аналіз вірша не кидай матері​

Автор размышляет о юности 
для юного человека весь мир нов и молод.Пробуждение чувств в новом человеке обновляет и весь мир вокруг него.
в стихотворении сопоставляются образы вечного и нового, старого и юного.Голый сад, слово "холод" навеевает мысль о старости , вечности. Лунная ночь, цветущие яблони, соловей --- стандартные поэтические образы.Но старый мир обновляется от встречи с юностью, образами которой служат весна,молодая птица(которая только пробует петь)и, конечно, девочка в открытом окне. бунин словно со стороны смотрит на мечтающую девочку и любуется вечной новизной и красотой первых волнений души, первых человеческих переживаний.

Як урятувати Мону Лізу?«Мона Ліза». Усі люди на світі знають її ім’я. Так називається прекрасна картина геніального Леонардо до Вінчі. Та не тільки. «Мона Ліза» — це й героїня новели Рея Бредбері «Усмішка», в якій розповідається про страшне майбутнє Землі, коли люди стануть схожими на варварів, втратять людську подобу. Як же врятувати Мону Лізу? Більшість мистецтвознавців вважає, що в образі красивої жінки художник хотів показати саму Природу. Якщо так, то треба рятувати саме її. Зробити це можна, посиливши екологічний захист нашої планети, оберігаючи природу, як не дивно, від самих людей. Зробити свій внесок у цю «дорослу» справу можуть і діти: достатньо не смітити навколо себе, не знищувати квіти та дерева, не знущатися над тваринами, захищати їх. Ніколи не кине на землю трамвайний квиток чи обгортку від цукерки добре вихована людина. Їй не треба замислюватися про забруднення навколишнього середовища — вона це робить за звичкою. А тим, для кого стало звичкою забруднювати довкілля, ображати людей, віддавати перевагу матеріальним цінностям, потрібно подумати про духовне самовдосконалення. Тільки людині притаманна любов до прекрасного. Милуючись красивим краєвидом, слухаючи чудову мелодію, ми переживаємо почуття, які дозволяють душі здригнутися, зрадіти, очиститися від усілякого «цивілізаційного мулу». Якщо для нас це буде неважливим, ми станемо «глухими», байдужими до людської радості й горя, до долі планети й усього живого на ній. Від людей, що зараз живуть на Землі, залежить, яким буде майбутнє планети і чи буде воно взагалі. Якщо люди збагнуть, наскільки необхідні вічні цінності, збережуть здатність відчувати естетичну насолоду, не допустять екологічної катастрофи, то Мона Ліза посміхатиметься і наступним поколінням. А думати про це варто вже сьогодні.