Чим мене вразив твір о Бальзака гобсек

Ой люлі, люлі, моя дитино,
Вдень і вночі.
Підеш, мій сину, по Україні,
Нас кленучи.
Сину мій, сину, не клени тата,
Не пом'яни.
Мене, прокляту, я твоя мати,
Мене клени.
Мене не стане, не йди між люди,
Іди ти в гай;
Гай не спитає й бачить не буде,
Там і гуляй.
Найдеш у гаї тую калину,
То й пригорнись,
Бо я любила, моя дитино,
її колись.
Як підеш в села, у тії хати,
То не журись.
А як побачиш з дітками матір,
То не дивись. 
Ой люлі, люлі, моя дитино,
Вдень і вночі.
Підеш, мій сину, по Україні,
Нас кленучи.
Сину мій, сину, не клени тата,
Не пом'яни.
Мене, прокляту, я твоя мати,
Мене клени.
Мене не стане, не йди між люди,
Іди ти в гай;
Гай не спитає й бачить не буде,
Там і гуляй.
Найдеш у гаї тую калину,
То й пригорнись,
Бо я любила, моя дитино,
її колись.
Як підеш в села, у тії хати,
То не журись.
А як побачиш з дітками матір,
То не дивись. 
Ой люлі, люлі, моя дитино,
Вдень і вночі.
Підеш, мій сину, по Україні,
Нас кленучи.
Сину мій, сину, не клени тата,
Не пом'яни.
Мене, прокляту, я твоя мати,
Мене клени.
Мене не стане, не йди між люди,
Іди ти в гай;
Гай не спитає й бачить не буде,
Там і гуляй.
Найдеш у гаї тую калину,
То й пригорнись,
Бо я любила, моя дитино,
її колись.
Як підеш в села, у тії хати,
То не журись.
А як побачиш з дітками матір,
То не дивись. 

Мені подобаються вірші Тарса Шевченка тому що вони є важливим чинноком  удосконалення особистості ,а хначить і суспільства 
На мою думку вони показують  якою є людина чистою і чесною гуманою и правдивою .

Главный герой книги Дефо - культурный европеец Робинзон, однако по мнению Турнье, величайшим изобретением английского романиста был именно Пятница, который и должен стать главным героем романа 20-го века.

Главная тема романа - не одиночество, а социальная связь, отношения Робинзона и Пятницы. Отношение Робинзона к дикарю Пятнице - отношение большого брата к своему слуге, несмотря на весь гуманизм Робинзона. Взгляды Робинзона достаточно политкорректны для европейца 17-го столетия - вспомним хотя бы его рассуждения о том, что дикари не виноваты в своей кровожадности. Робинзон вспоминает, как вели себя раньше испанские колонизаторы в Америке, не считавшие туземцев за людей и безжалостно их истреблявшие. Он противопоставляет этому свой, новый, "просвещённый" взгляд: белый человек должен нести дикарям всё лучшее, что есть в его культуре - культуре цивилизованного европейца.

Однако то, что казалось прогрессивным в эпоху Дефо, - отношение к пятницам с позиций "строго, но доброго старшего брата" в наше время выглядит ужасающе неполиткорректным. Для современного правозащитника глобализм, попытка навязать другим людям ценности европейской цивилизации - еще одна форма возрождения колониализма. Культуры, обычаи и верования разных народов самоценны. Любой, даже самый дремучий пятница достоин большего, чем школьная парта, розги и добрые советы Робинзона, - он сам многому научить последнего.