О какой нравстенности говорил Высоцкий в песне о друге

былина "садко" героический эпос, рассказывает о древних городах, о их обычаях.

садко, победил купцов. своей игрой на

гуслях, он покорил морского царя, но не согласился остаться в подводных

владениях царя. в его спасении показывается безграничная любовь к родной земле.

садко гусляр, певец, купец, в нем воплощаются самые разные и лучшие черты –

благородство, щедрость, доброта, справедливость. бесстрашно, он пускается в

путешествие, чтобы увидеть дальние страны.

так же я бы хотел заметить много эпитетов, например: а и как

долюби он бессчетныи золоты

казны; а и как красного золота… (и т. д.) а ещё, выразительные

слова! чувствуется, как передаётся чувства, волнение, переживания, на

протяжении всей былины, они атмосферу. торжественность тона, особенный

ритм.

Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку  він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах  (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна  допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.