Написать автобиографичны нарыс « Думы у дарозе» Янка Брыля.

Більшість письменників у творах спираються на власний життєвий досвід, що зумовлює їхнє світосприйняття. З огляду на біографію письменника Олександра Гріна, сповнену поневірянь і бідності, його творчість здається чимось дивним. Загадковим, романтичним і чарівним постає в його зображенні світ. Тяжка дійсність не вбила мрії про світле і прекрасне. Грін завжди сподівався, що несподіване щастя прийде попри всі негаразди. Після тяжкої хвороби, не маючи ані грошей, ані власної домівки, він написав чарівну повість-казку «Пурпурові вітрила», сповнену любов'ю до життя, вірою в людей і всепереможну силу надії, здатної творити дива. 
Піднесеність над буденним, мрія, надія і кохання — ось провідні теми його повісті. Нібито у головної героїні повісті-казки не було підстав сподіватися на краще: у Ассолі мати померла від злиднів, батько був змушений піти зі служби через те, що покарав мерзотника Меннерса, і заробляти виготовленням іграшок. Але на шляху дівчинки зустрівся старий збирач легенд і казок та подарував їй мрію про казкового принца, що приїде за нею на кораблі з пурпуровими вітрилами, і візьме «назавжди у блискучу країну, де сходить сонце і де зірки зійдуть з неба, щоб привітати тебе з прибуттям». Вразлива дівчинка повірила у цю обіцянку з такою силою, що врешті-решт ця мрія перетворилася на дійсність, хоча більшість мешканців Каперна вважали її напівбожевільною. В Ассолі наче жили дві особистості: «Одна була донька матроса, ремісника, що майструвала іграшки, друга — живий вірш, з усіма дивами його співзвуччя та образів, з таємницею сусідства слів, в усій взаємності їх тіней і світла, що падають одне на одне». Вона жила не буденністю, а мрією про кохання, «нам нелегко так зануритись у казку, їй було б не легше вийти з-під її влади та привабливості», — пише про Ассоль Грін. 
Така відданість надії знайшла, нарешті, розуміння, і, хоча ніби нічого казкового не було в тому, що закоханий романтик Грей, дізнавшись про мрії дівчини, що справила на нього сильне враження своєю чистотою, гармонійністю та схожістю на «чарівне художнє полотно», купив пурпурову тканину для вітрил. Сама ситуація здіснення мрії є незвичайною та чарівною, але не нереальною: якщо одна людина кохає іншу, то в її змозі перетворити життя на казку, а таке бажання виникає лише тоді, коли кохання є справжнім, тим, що дарує, а не забирає усе собі. Та й Ассоль своєю відданістю, вірним чеканням, заслуговувала на кохання. 
- Якщо не втрачати надії, будь-яка мрія може з часом здійснитися — стверджує нам своєю поетичною казкою письменник. Але для цього почуття мають бути глибокими, чистими і справжніми. 
Усе можливе в цьому світі! Головне — вірити...

Недавно я прочитала чудесную книгу А. Грина *алые паруса* и решила написать Сочинение на тему алые паруса. В книге рассказывается об одной маленькой девочке по имени Ассоль, точнее о её мечте и веры в то, что однажды за ней приплывет принц на корабле с алыми парусами. Она узнает об этом от старого сказочника по имени Эгль, которого она встретила у реки. Ассоль пустила красивый игрушечный кораблик с алыми парусами, на воду и случайно упустила его из виду. Кораблик плыл по речке, и когда ассоль его практически догнала, она встретила сказочника Эгля, который держал в руках эту маленькую игрушку. Тогда сказочник и рассказал ей историю о том, как однажды к ней приплывет принц на корабле с такими же парусами, как у игрушки. Ассоль ждала своего принца. Несмотря на то, что над ней смеялись люди и не верили в мечту маленькой девочки, а только дразнили её. Ассоль верила в свою мечту до последнего и вот однажды случилось так, что один принц по имени грей сошел со своего корабля, чтобы порыбачить. Когда утром Грей решил прогуляться, он случайно увидел в зарослях ассоль, она спала и не заметила его. Когда Ассоль проснулась, она увидела у себя на пальце кольцо, которое оставил грей. Потом Грею рассказали об ассоль и о том что она уже не один год ждет принца на корабле. Тогда грей понял что ему понравилась эта девушка. Тогда он решил исполнить мечту Ассоль. Он нашел алый шелк и нанял знакомого музыканта на борт. Утром корабль прибыл к берегам, и когда Ассоль увидела его, она прибежала к морю. Рядом стояли люди, которые любовались красотой красивого белого корабля с алыми парусами. Она увидела, что от корабля плыла лодка, а в ней был грей. Когда лодка приплыла поближе к берегу и ассоль наконец-то встретила принца, которого всегда ждала. Главной мыслей этого рассказа то, что у нашей главной героини была мечта, которая не покидала её на протяжении всего рассказа. Ей не важно было знать, что думают люди главное, что она мечтала о принце и в конце истории она осуществилась. Мне очень понравился этот рассказ и Сочинение на тему алые паруса я написала с лёгкостью и не принуждением.