Секрет успіху Леграна у творі "Золотий"жук

Бабушка хотела дать своему племяннику подарок,но за это он должен собрать ягоды.Но его друзья съели ягоды которые он собрал.Бабушка наказала его, и он захотел обманом взять игрушку.он набирает в туесок травы, а сверху закрывает её ягодами.Утром,когда бабушка уезжала, он не успел признаться ей.Он не хотел идти домой,так как бабушка рассказывала о мошенничестве .Но всё таки он попросил прощения и она дала ему коня с розовой гривой и сказала ему «Бери, бери, чего смотришь? Глядишь, зато еще когда обманешь бабушку... » И действительно, автор говорит: «Сколько лет с тех пор Сколько событий минуло! а я все не могу забыть бабушкиного пряника — того дивного коня с розовой гривой».

1. Казкова доля Джека Лондона (хлопець-робітник, пасинок фермера, який зазнав бідності, не зміг здобути університетської освіти, але зумів досягти своєї мети і здійснити мрію — став уславленим письменником).

Нова постановка проблем та її художнє втілення в північних оповіданнях Джека Лондона (герой залишався наодинці з природою та самим собою, випробовуючи себе в нелегкій боротьбі з труднощами; звірячі закони цивілізованого, суспільства: ненаситна пристрасть до золота, індивідуалізм, прагнення будь-що розбагатіти).

3. Взаємини та поведінка двох друзів в оповіданні (Вілл кинув товариша, коли той вивихнув ногу: товариш заблукав, знемагав від голоду, відчував жахливий біль у животі від голоду, намагався спіймати куріпок, але даремно, дійшов висновку, що вмерти не так боляче, як жити. Дорогою йому трапилися останки Білла, бридливість до нього не дозволила взяти його золото. Зустріч з вовком. "Людина не могла вже оборонятися, проте жага до життя надала йому останніх сил...").

4. Поведінка героя після рятування ("Людина ходила по палубі й жебракувала, а випросивши шматочок хліба або сухар, ховала собі під подушку").

5. Головний сенс оповідання (Примушує задуматися над сенсом людського життя, про важливі поняття: "дружба", "товариськість", "зрада", щоб кожен озирнувшись на свої прожиті роки, міг би спокійно дивитися усім в очі, бо завжди все робив по совісті).