Коли я була зовсім маленькою і не вміла читати, мені читала мама. Я довідалася про доброго доктора Айболита, Червону Шапочку і трьох поросят, про дядька Стьопу і розсіяного з вулиці Басейної, про дружбу лева і собачки. Мама читала мені вірші, казки, розповіді. Ми розглядали в книгах малюнки, і мені не дуже подобалося, коли книга закінчувалася. Одного разу мама сказала: "Я розповім тобі казку про букви і звуки". Вона дістала великі картинки, на яких були намальовані червоні й сині букви. "У місті Букварі жили діти, — розпочала казку мама, — хлопчики і дівчатка. Дівчатка ходили в червоних платтячках, а хлопчики в синіх костюмчиках. Дівчатка дуже любили співати. "А-а", — співала одна. "У", — підхоплювала інша. А хлопчики співати не вміли. Вони говорили твердо і строго.
Одного разу дівчатка прийшли в гості до хлопчиків. Разом вони гралися, танцювали, пили чай. "Давайте заспіваємо", — запропонували дівчатка.
— А ми не вміємо співати, — відповіли хлопчики.
— Зараз ми вас навчимо, — промовила дівчинка А і взяла хлопчика М за руку.
— Ма-а, — заспівали разом діти.
Усі стали парами й почали співати: бу, ля, ре. Так дівчатка навчили хлопчиків співати". "От бачиш, — сказала мама, — з букв і звуків можна складати склади, а зі складів цілі слова. Це дуже цікаво, спробуй!"
Цього вечора я вперше прочитала сама багато слів. І з тих пір читання стало для мене найулюбленішим і захоплюючим заняттям.
Объяснение:
Можешь что-то добавить , сделать переделать
