Я хочу вам рассказать про своего кота, которого необычно зовут - Ялгай. Я подобрала его на улице совсем крошечным котёнком, когда шла из школы домой. Несмотря на свои размеры, этот крошечный комочек обладал весьма громким голосом и ел так, что вскоре стал похож на пушистый шарик с тоненьким хвостиком. Котик очень долго почему-то совсем не рос, и мы уже решили, что, видимо, он какой-нибудь миниатюрной породы, но в какой-то момент он вдруг превратился в большого красавца-кота с умными зелёными глазами.Когда он был маленьким,то любил играть бантиком,но и сейчас он не расстался с ним.
Мой кот очень ласковый, забавный и умный.Ялгай иногда бывает ленивый и весь день спит.А когда у него хорошее настроение,то он любит поиграться со своим пушистым хвостиком.Ночью,когда все спят,кузя бывает проснётся и пойдёт к кому нибудь на кровать,и заснёт так сладко,что кажется,как будто его ничем не разбудить.Когда я делаю уроки,то кот любит покрутиться возле меня,чтобы я с ним поиграла.
А утром,когда я завтракаю перед школой,он сядет рядом на стул и жалобными глазками просит кусочек колбаски.Днём сидит на подоконнике и следит за капельками воды,которые капают с крыши.
Он всегда каким-то образом узнаёт, когда я иду со школы. Когда дверь открывается, он выбегает мне навстречу, трётся об мои ноги и громко мяукает, как будто говорит, как сильно он скучал по мне.
Он любит играть со мной.Утром кот встает раньше всех и пытается разбудить кого-нибудь, так он просит, чтобы его покормили.
Мой кот, не просто домашнее животное, а член семьи, и я очень его люблю.
Свою повість «Собаче серце» Михайло Булгаков так і не побачив надрукованою. До друку її допустили лише в 1987, через 62 роки після написання, але саме завдяки цьому вона залишилась не спаплюженою псевдо-критиками, котрі не знали жалю до всього того, що брало під сумнів методи радянської побудови суспільства . Це була остання сатирична повість автора.
В основі твору лежить неймовірний випадок перетворення собаки в людину. Це сталося в результаті експерименту медика-науковця Преображенського: він пересадив собаці залози внутрішньої секреції
алкоголіка і злодія Клима Чугункіна. Результат експерименту дивовижний – собака поступово перетворюється на людину (Поліграфа Поліграфовича Шарікова). Але в нього залишаються деякі собачі навики (ненависть до котів) та дурні звички Клима Чугункіна.
Преображенський разом з доктором Борменталем намагаються його перевиховати, але всі заходи не дають необхідних результатів. Шаріков лише нахабніє і створює нові проблеми. Професору не залишається іншого виходу, крім повернути його до собачого
стану.
В особі Шарікова Булгаков втілив картину суспільного укладу 20-х років. Абсурдний науковий експеримент допомагає яскраво висвітлити абсурдність тогочасного суспільства. Шаріков, котрий являється своєрідним продовженням шахрая Чугункіна, стає цілком підходящим для тогочасної радянської влади. Восьмикімнатна квартира науковця розглядається як посягання на волю, на зборах «жилтоваришів», замість вирішення побутових проблем, хором співають пісні, а загальна бідність рахується, як початок нової ери.
Отож, основною проблемою повісті Булгакова стало людське суспільство в складну перехідну епоху. Автор наголошує, що все залежить від звичайної людини: від її моральності, вибору, та від того, яке в неї серце.
