Вірш «Думи мої, думи мої» був написаний Тарасом Шевченком у 1839 році в Петербурзі. У Т.Шевченка є ще один вірш «Думи мої, думи мої» , написаний на засланні в Орській фортеці 1847 року. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України. Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, ув’язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус. З 1847 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «захалявні книжечки» (1847-1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, був ненависним сам дух солдафонства, що лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від усього світу в степ, за вали, на берег моря.
Там короче жила одна девочка и когда она была маленькой она гуляла в доль реки и встретила старика. Старик сказал ей что за ней приплывет принц на корабле с красными парусами .Придя домой она рассказала это отцу и ее рассказ услышал какой-то пьяница.Он (пьяница) рассказал об этом всему городу и над девочкой стали все смеяться. Девочка росла и с ней вместе рос далеко- далеко мальчик сын графа. И когда он вырос его отправили в плавание. Выбрал он красные паруса. Потом позже он остановился в том порту где жила девочка.Они встретились и он взял ее с собои. (простите за ошибки)
