Це було навесні 1241 року. Тугару Вовкові князь Данило подарував великі землі в Тухольщині. Відсвяткувавши цю подію, боярин вийшов на велике полювання разом зі своїми гостями та стрільцями.
Лови на великого звіра були небезпечною розвагою. Інколи ні стріли, ні рогатини, ні навіть спис не допомагали угамувати хижака. Тому люди дивувалися, бачачи поруч із Тугаром його доньку, Мирославу. Дівчина була вродлива, добра, ніжна і разом із тим сильна, смілива. Ще при народженні вона втратила матір, а нянька, проста жінка, привчала її до всякої роботи; батько ж брав всюди з собою й учив долати всілякі труднощі.
На стрімкім підгірку, вкритім густими деревами та буреломом, було головне лежбище ведмедів. Туди й прямував Тугар Вовк, взявши за провідника місцевого сміливця Максима Беркута. Той розставив мисливців у два ряди, не знав тільки, що робити з Мирославою, але дівчина не відступила від свого наміру полювати разом із чоловіками.
Коли перед ловцями постала перешкода — купа звалищ, мов висока башта, ті пішли в обхід, а Мирослава стала сміливо видиратися нагору. Порохняве дерево проломилося під нею, вона провалилася й опинилася біля величезної ведмедиці з ведмежатами. Тікати було нікуди. Мирослава затрубила в ріг, кличучи на до , звірина кинулась на неї й поранилася об ратище мисливиці. Ведмедиця, розлютившись, стрибнула до дівчини, але впала від удару чийогось списа.
Це був Максим.
Між молодими людьми, мов іскра, проскочило сердечне почуття. Тугар Вовк хвалив Максима й щиро дякував йому.
Дивіться також
Захар Беркут (повний текст)
▲ читається трохи більше, ніж за один вечір
Захар Беркут (дуже стисло)
▲ читається за 13 хвилин
Захар Беркут (переказ)
▲ читається за 11 хвилин
Захар Беркут (скорочено)
▲ читається за 15 хвилин
"Захар Беркут" (шкільні твори)
Яким було рішення тухольців? (та інші запитання)
Біографія Івана Франка
II
Мисливці поверталися додому, й Максим із гордістю показав дорогу через гори, зроблену тухольцями.
Тугар Вовк став розпитувати Максима про батька, чи правда те, що Захар Беркут має велику владу над громадою. Юнак сказав, що громада — сама найбільша влада. І батько не може її бунтувати, бо вона гнівається на боярина, який захопив громадський ліс і полонину. Тугар Вовк зверхньо відповів, що землю йому подарував князь.
Посеред села їм зустрілися троє старих, що несли сріблом окований ланцюг у вигляді персня. Вони зупинялися коло кожного двору й за на копу (на збори). Запросили й боярина, хоч той і посміявся з такого звичаю. Максим порадив Тугарові прийди на громадський суд, Мирослава його підтримала, боярин неохоче погодився піти подивитися на копу.
Провідник Максим показав Тугару й Мирославі священний камінь тухольців Сторож, розповів легенду про нього.
III
За селом Тухля посеред поля стояла величезна липа, яку мешканці вважали божим даром і біля якої вони влаштовували віче (народні збори).
Захар Беркут, мов стародавній дуб-велетень, стояв і дивився на ти монголів із пастки за звільнення сина. Але Захар не пішов на це, знаючи мстиву натуру ворогів і боячись піддати небезпеці сусідів.
Мирослава намагається втримати бать
Независимо от того, к какой эпохе относится человек, невозможно жить, обходя стороной проблемы воспитания и обучения. От этих понятий зависит место человека в обществе, его судьба, удовлетворенность жизнью.
В произведении Дениса Ивановича Фонвизина «Недоросль» автор сталкивает между собой такие понятия, как стремление к знаниям и отсутствие желания слышать об учении, грубость и воспитанность. Каждый герой является примером собственного мировоззрения, в котором имеют место и отрицательные, и положительные идеи.
Главный герой комедии – Митрофанушка, который приходится любимым сыном госпоже Простаковой. Он с ранних лет следует наставлениям матери, оттого в его мыслях нет места ни беспокойству о будущем, связанном с обучением, развитием и трудом, ни уважения к окружающим. Приглашение учителей на дом – это показной момент, в котором главное – не упасть в глазах представителе дворянства. Также губительной силой в отношениях матери и сына является слепая любовь женщины, которая встает на его защиту в любых ситуациях, ограждая от работы. Именно поэтому Митрофан растет человеком, не видящим смысла в учении и труде. Его смысл жизни сводится лишь к тому, чтобы гонять голубей и к ожиданию легкой наживы. Отсюда его неуважение к старшим.
Нелепо выглядят и господин Простаков с податливым характером, Скотинин, не понимающий сути понятия любовь, расчетливый Кутейкин. Им противостоят мудрый Стародум, который никогда не боялся работы, стремящийся к правде крепостной Тришка.
Отголоски тем и вопросов, которые Д. И. Фонвизин поднимает в произведении «Недоросль», проникли во все времена. Пока сам человек не станет управлять своими мыслями, не поймет, что на образовании и трудолюбии держится мир, будут существовать подобные проблемы. Понимание того, что деньги не могут сделать человека абсолютно счастливыми, не свойственно главному герою комедии. Подобные люди живут в своем мире наживы и невежества. Они являются примерами бесчеловечности, презрительного отношения к людям с низким достатком в отношении окружающих, но тем самым проявляют крайнее неуважение к самим себе.
Таким образом, умелое разоблачение насущных вопросов автором произведения «Недоросль» благодаря обращению к сатире пониманию читателем того, какое место занимает образованность и другие термины, связанные с этим понятием, в жизни общества.
