Характеристикка Софійки із прикладами або витратами із твору " Русалонька із 7-В, або прокляття Кулакувських
​

Русский поэт Иван Саввич Никитин, за свой короткий жизненный путь (он прожил 37 лет), оставил достойное наследие своего творчества, которым интересовались многие композиторы. Многие стихи автора сейчас известны, в особенности благодаря песням, которые очень мелодичны и звучат легко и ложатся на душу. В стихотворении «Ярко звезд мерцанье…», автор очень красочно передает теплое летнее утро, раннюю зарю, напоенную росами и утренней свежестью.Вначале стихотворения автор описывает красоту ночного неба, наполненного ярким мерцанием звезд и сиянием месяца. Затем с небесной красоты поэт переводит взгляд на красоту земную, где все поля и леса спят, укутанные молчаливой тишиной. Однако тишину нарушает «смех и разговор» - это косари развели жаркий костер. И где-то там по высокой траве бродит одинокий конь. Эти строки описывают чудесную картину теплой летней ночи.Дальше в стихотворении открывается картина, показывающая наступление рассвета, начинающегося с песни молодого парня, который в это утро самый счастливый человек на свете. Он, радуясь, утру и чудесным бескрайним полям, «пляшет-приседает, соловьем свистит». Эту песню слышно очень далеко и «песне отвечает коростель в лугах». В романтичном и радостном настроении счастливой души, автор передает собственные переживания и чувства, которые переполняют его внутренность – он молод и полон сил.Русская природа, воспетая Никитиным в этом стихотворении, заставляет гордиться ее «золотыми нивами», «гладью и блеском» голубых озер, светлыми заливами и бесконечными просторами. Через это стихотворение, автор учит видеть, чувствовать и пропускать через себя, прекрасное в природе и простом крестьянском труде, который нелегок, но так благодарен, что «так и льются сами 

Відповідь:

Піднявшись у повітря, Вакулі спершу було страшно. Але згодом він заспокоївся і почав навіть кепкувати з чорта, підносячи до нього кипарисового хрестика або удаючи, що він хоче перехрестити чорта. Потім Вакула з цікавістю розглядав все довкола: і чаклуна у горшку, і зорі, які граються у піжмурки, рій духів, танцюючого чорта, який аж зняв шапку, коли побачив коваля верхи на рогатому, мітлу, яка сама звідкись поверталася,  і багато ще іншої погані

Пояснення:

Цитата Спочатку страшно здалося Вакулі, коли піднявся він від землі на таку висоту, що нічого вже не міг бачити внизу, та пролетів, як муха, під самим місяцем так, що якби не нахилився трохи, то зачепив би його шапкою. Однак трохи згодом він підбадьорився і вже став навіть кепкувати з чорта. Його забавляло надзвичайно, як чорт чхав і кашляв, коли він скидав з шиї кипарисового хрестика та підносив до нього. Навмисно підіймав він руку почухати голову, а чорт, думаючи, що його збираються хрестити, летів ще швидше. Все було ясне у височині. Повітря у легкому сріблястому тумані було прозоре. Все було видно; і навіть можна було помітити, як вихором промчав повз них, сидячи в горшку, чаклун; як зорі, зібравшися купкою, гралися у піжмурки; як клубочився осторонь хмарою цілий рій духів; як чорт, що танцював при місяці, скинув шапку, побачивши коваля, що мчав верхи; як летіла, вертаючись назад, мітла, на якій, видно, тільки що з'їздила, куди треба, відьма… багато ще погані зустрічали вони. Усе, бачивши коваля, на хвилину спинялося подивитись на нього, і потім знову мчало далі своєю дорогою; коваль усе летів, і враз засяяв перед ним Петербург, увесь в огні. (Тоді була з якогось приводу ілюмінація). Чорт, перелетівши через шлагбаум, перекинувся конем, і коваль побачив себе на баскому бігуні посеред вулиці.