Уявити історію людства, його культуру неможливо без визначних пам’яток минулого — священних книг народів світу.
Веди — одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії
Та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень: індуїзму, буддизму, брахманізму, джайнізму. Послідовники цих релігій вважають10, що веди мають божественне походження.
Веди складалися протягом тривалого часу, приблизно 500—700 років. Перші тексти були створені ще у ІІ тисячолітті до н. е. Веди об’єднали стародавні міфи, легенди, притчі, історичні хроніки, героїчні епоси, норми права, релігійні ритуали, що були створені давнім індійським народом.
У той давній час, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. Релігія, міфологія і мораль втілювалися у художні образи. Ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. Саме тому до текстів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам’яткою релігійної культури, але й літератури.
Найяскравішою пам’яткою літератури є Біблія. У грецькій мові слово «бібліа» означає «книги». Але для багатьох поколінь людей різних народів це слово стало символом віри. Віруючі сприймають Біблію як суцільний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, на різних мовах. Найдавніші твори Біблії виникли ще у ХІІ столітті до н. е. Останні за часом творення з’явилися на початку нашої ери.
Абай (1845 – 1904) – великий мыслитель и поэт казахского народа. Родился он в Семипалатинской области, в знатной семье, по отцу происходил из рода Тобыкты. Официальное имя его было Ибрагим (Авраам), но мать, а за ней и другие называли ласкательным именем Абай. Отец его был старшим султаном в местной администрации. По линии отца и матери несколько его предков были известными и авторитетными биями в степи.
В десять лет Абай был отдан в школу-медресе семипалатинского имама Ахмед-Ризы, кроме того, он несколько месяцев посещал русскую приходскую школу. Абай изучал религиозные арабские тексты, произведения восточной классической литературы. Однако отец счел, что пяти лет в медресе вполне достаточно для того, чтобы начать готовить сына к практической деятельности бия и решил прекратить его обучение.
С 15 лет Абай часто присутствовал на судебных разбирательствах. А в 20 лет он уже сам славился как хороший оратор и знаток обычаев степи, подававший надежды со временем стать знаменитым бием. Об авторитете Абая-бия свидетельствует и то, что он неоднократно избирался посредником-примирителем (Тюбе-бием) при спорах представителей разных уездов.
Абай много лет занимал должность судьи (бия) и волостного управителя. В рапорте, подписанным генерал-майором Галкиным от 25 августа 1903 г. на имя военного губернатора Семипалатинской области, говорилось, что «Ибрагим Кунанбаев имеет от роду 60 лет, женат на 3 женах, от которых имеет около 20 человек детей, обладает состоянием 1000 лошадей и 2000 баранов, человек он весьма развитый и умный, служил 2 трехлетия бием и три трехлетия управителем Чингизской волости, затем одно 3-летие Управителем Нукурской волости по назначению от правительства. Служба Кунанбаева отличалась разумною исполнительностью и энергией, преданностью правительству и отсутствием фанатизма»
Объяснение:
