В рассказе А. Н. Толстого "Кавказский пленник" описываются события, происходившие во время войны русских с горцами на Кавказе. Главные герои рассказа - Жилин и Костылин. Они вместе оказались на опасной дороге. Ускакав вперёд от обоза, попали в плен. Когда на Жилина напали татары, Костылин не защитил его, а пустился наутёк. В плену Жилин не отчаялся, он ходил по аулу и искал возможность сбежать. Жилин не мог сидеть без дела, и чем мог местным жителям. Он ремонтировал часы, лепил куколок и даже лечил татар. Жилин мечтал о побеге и надеялся только на себя. Костылин в плену целыми днями сидел в сарае и ждал, когда привезут за него выкуп. У Костылина на было выдержки и мужества, он раскис и пал духом. Надеялся Костылин не на себя, а на из дома. Из-за того, что он всё время лежал в сарае и ослаб, из-за этого сорвался их первый побег. Во второй раз Костылин отказался бежать и Жилин совершил побег один ему в этом хозяйская дочь Дина. Когда побег Жилина удался, он смог добраться до своих. А Костылина выкупили ещё через, за пять тысяч рублей. Их судьбы различаются тем, что Жилин сам смог изменить свою судьбу, а Костылин смирился со своей судьбой в плену и ждал чужой
Объяснение:
основні з них і визначимо, які саме використовує письменник в оповіданні.
— Сполучення в реченні слів, що означають різнорідні поняття;
— неправильне розуміння міжмовних омонімів;
— використання або розуміння метафоричних фразеологізмів у прямому значенні;
— використання каламбурів — гри звуків або слів;
— вживання пестливих слів, займенників середнього роду і дієслів у третій особі однини стосовно особи з метою висміювання;
— використання гіперболи;
— іронія — вживання слів у протилежному значенні;
— парадокс — сполучення несумісних понять, що виключають одне одного;
— макаронічна мова — змішання й перекручення слів різних мов;
— народна етимологія — перекручення персонажем слів, вимова яких для нього важка;
— жартівливі народні прислів’я та приказки;
— дитяча етимологія — шепелявість, картавість та інші вади у мові дітей;
— урочистий тон і використання відповідних засобів при зображенні буденних подій, описі звичайних предметів;
— використання політичних або наукових термінів для зображення побутової події чи щоденної роботи;
— змішання різних стилів літературної мови;
— характеристичні прізвища;
— пародія;
— комічна ситуація, подія, монолог, діалог, герой, деталь.
4. Пошуково-дослідницька робота.
(Проводиться самостійно під керівництвом учителя або учнів-асистентів).
Завдання: відшукати засоби комічного, що їх використовує Олекса Стороженко в оповіданні «Скарб», зробити висновки.
Просторічні та лайливі слова (телепень, скажена, орав здорово); комічні порівняння, фразеологізми (як той пуцьвірінок, буцім з його чортяка лика дере, як на живіт кричить, як горох з мішка); гіпербола (не випускає мати сина надвір цілий рік — то холодно, то жарко, то сиро); вживання середнього роду (його вигнало та розперло);
комічний портрет («Лика широка та одутлувата, як у того са-логуба, а руки білі та ніжні, як у панночки»);
іронія («заснув манесенький»);
комічні ситуації («…Вийде в садок, ляже під грушею, а часом, глянувши угору, трошки й розсердиться: «Бісові груші,— пробубонить,— які спілі, і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот»»);
прізвисько Лежень;
комічна подія (скарб захований у дохлому хорті, якого хлопці жартома вкинули Павлові до хати);
комічне прислів’я («Хвалить шинкар п’яницю, а дочки своєї за його не віддасть!»)
Висновки: гумористичне, викривальне зображення головного героя оповідання «Скарб» автор подає, вдаючись до різноманітних засобів, які допомагають викликати відразу до людини, котра нічого у своєму житті не зробила доброго, прожила марно й безцільно, користуючись плодами праці інших.
