О каких законах доброты говорит автор в статье «Уроки доброты»? В. Г. Распутин

Моє враження від новели рея бредбері "посмішка" коли я читаю новели рея бредбері, у мене виникає якесь тяжке відчуття. він спонукає мене замислюватися над багатьма проблемами нашого земного існування і майбутнім планети земля та її "хазяїв". письменник, намагаючись уявити майбутнє планети людей, настроєний дуже песимістично. людство, з точки зору бредбері, само собі вкорочує життя, гублячи свій дім, руйнуючи красу землі, маленького куточку всесвіту, створеного богом для щастя людини. поринаючи з перших рядків в зміст новели, відчуваєш жах. планета спотворена останньою війною. міста зруйновано, доріг немає, земля пересичена радіоактивними брудом так, що вночі світиться. люди в якомусь лахмітті, брудні. вони ненавидять своє минуле, ненавидять і теперішнє. у них нема майбутнього. що ж у них залишилось? тільки якісь сумнівні дикі радощі доруйнувати те, що залишилося від цивілізації. люди з ранку займають чергу, щоб плюнути на відстані в картину "мона ліза", яку тримають поліцейські і слідкують за тим, щоб в неї не кидали камінням. жінка на полотні дивилась на цей натовп навів людей і всміхалась таємничо-печально. хлопець теж дивився на її посмішку, і серце його калатало у грудях, а в душі звучала музика. більше жоден у черзі не відчував того, що відчував цей хлопчик. вона красою своєю пробудила в серці дитини почуття, які у дорослих давно вмерли. він не міг ганьбити красу. а далі взагалі мерзенна сцена: влада постановила віддати портрет місцевим жителям на знищення. це апофеоз відлюдності. "у натовпі вили, а руки клювали портрет, мов голодні птахи." тому вдалось у цьому дикому натовпі вирвати і собі шматок картини. ховаючи його, він стиснув руку біля грудей. схлипуючи, том побіг туди, де тепер був його дім, якщо залишки силосної башти можна було ним сім'я зустріла його хропінням та стусанами спросоння. у місячному сяйві том розтулив пальці, розглядів шматок замальованого полотна і побачив посмішку. вона лежала на його долоні. хлопчина дивився на неї і повторював про себе: "посмішка, чудова посмі"дивіться також "усмішка" (повний текст) "усмішка" () розкажіть, якими були свята у городян (та інші запитання) біографія рея бредбері закривши очі, том продовжував бачити її в темряві. ласкава, лагідна, вона була там і тоді, коли він заснув. а світ був так закінчується оповідання. страшна кінцівка, безутішна, як темна ні але автор ніби залишає шматочок надії. вона, надія, живе в серці дитини. воно ще не стало таким жорстоким, як у дорослих, воно ще відгукується на красу, воно ще жадає добра, любові, злагоди і відновлення. наполегливо звучить в цьому оповіданні думка достоєвського "краса врятує світ". бредбері стверджує, що у людства є надія. і вона в дітях, психіка яких ще не спотворена прагненням руйнування і знищення. але ж як мало залишається таких чистих душ і серед дітей. сучасність лякає мене — відлюдками, яких змалював в майбутній долі людства письменник. не дай нам, боже, дожити до таких часів!розповісти цвірінькнути поширити вподобати дивіться також: "усмішка" (повний текст) "усмішка" () розкажіть, якими були свята у городян (та інші запитання) інші шкільні твори до тексту "усмішка" біографія рея бредбiрi .

Пейзаж-это важная часть произведения,каждый автор рисует природу,чтобы создать фон произведения.Пейзажи увидеть полную картину происходящего,представить места событий,времена,
эпохи.Описание природы дополняет представление о жизни героев,
психологическая характеристика ,состояние их мыслей и души.
  В рассказе Ивана Бунина "Кавказ" пейзаж построен на антитезе,передавая состояние героев.Холодная Москва,сырость,дождь олицетворяет остывшие отношения между людьми,потерю взаимопонимания между мужем и женой.Она бежит от неустроенности в жизни ,"грязи и слякоти",лето не вернётся уже-это символизирует об ушедших чувствах.Из дождя герои попадают в знойное лето,
характеризующее страсть чувств.Ласковое море,солнце,тепло-дорога к счастью,буйство красок.Окружающий пейзаж особенно дорог,так как придётся вернуться назад,в постылые серые будни.Но ласковое тепло сменят жара,изнуряющий зной,который мутит рассудок.Зной Кавказа-это состояние обманутого мужа,теряющего рассудок от ревности.Невыносимая жара,накал страстей и он застрелил себя,
поруганную честь.Кавсказкий пейзаж-это характеристика мужа,сила его чувств,утомлённых зноем и истощённых нескончаемой жарой-ревностью.
  Рассказ А.П.Чехова "О Любви" -это произведение о силе чувств,моральных устоях и нравственности общества.История любви,которая не принесла радость,а скорее разочарование героям,история которая не имела развития и счастливого конца.
Чехов использует очень лаконичное описание природы,которое даёт эмоциональную характеристику героев.Пейзаж даётся автором лишь в начале и конце рассказа,сравнивая состояние героев с временем суток,утро-это начало отношений.Время года-это их души,серые ,как небо,и души-деревья,мокрые от дождя.Произведение неоднозначное,оно заставляет читателя задуматься и дать оценку действиям героям.
 Любовь -это чувство безграничное и не подчиняется людским законам,сносит все преграды на пути,но герои поняли это слишком поздно,их сомнения были напрасны,а признание в любви и осознание ничтожности помех быть вместе делают их последнюю встречу полной новой боли.Пейзаж в конце -это прекратившийся дождь,объяснение состоялось,страдания вылились наружу,и выглянувшее солнце,которое вселяет надежду,на обретение личной,внутренней свободы чеховских героев.Роль пейзажа-это уменьшить драматизм рассказа,смягчить безысходность положения Анны и Алёхина.