Як льотчик ставився до дивних розповідей хлопчика?(маленький принц)

 В основе сюжета рассказа Н.С. Лескова «Леди Макбет Мценского уезда» лежит незамысловатая, житейская, но, в то же время, полная трагизма история. Она рассказывает о любви купеческой жены Катерины Львовны к своему работнику Сергею. Эта слепая, разрушающая любовь-страсть толкает женщину на самое страшное – убийство. 
    Сначала героиня решается отравить своего свекра. Борис Тимофеич узнал про связь Катерины Львовны с Сергеем и грозился рассказать об этом ее мужу. 
    Одно преступление повлекло за собой другое. Слухи о романе его жены с Сергеем дошли до Зиновия Борисовича. Он приехал домой, имея в сердце множество сомнений и желая во всем разобраться. Но Катерина Львовна уже давно решила, как поступить. Едва встретив мужа, героиня выводит из комнаты Сергея и, не стыдясь, признается, что они с ним любовники. Когда же взбешенный Зиновий Борисович вскакивает, чтобы «поставить на место» жену и Сергея, то героиня начинает душить его. Вдвоем со своим любовником они убивают купца. 
    Но на этом цепь кровавых преступлений не заканчивается. Герои совершают еще одно, наверное, самое тяжкое, убийство – душат маленького мальчика, племянника Зиновия Борисовича, который был наследником части денег их семьи. 
    На первый взгляд кажется, что именно Катерина Львовна задумала и совершила все эти убийства. Сергей был для героини страстью, отдушиной, счастьем. Недаром Лесков подчеркивает, что до встречи с ним женщина погибала от скуки и тоски – ведь жизнь купеческой жены не отличалась разнообразием. С Сергеем же в жизнь Катерины Львовны вошли любовь и страсть. А это для героини, с ее характером и темпераментом, было жизненно необходимо. И все, что она совершала, эта женщина делала ради Сергея, ради того, что тот был вместе с нею. 
    Конечно, на мой взгляд, чувство героини не оправдывает преступлений Катерины Львовны. Она забыла все человеческие законы, презрела Бога ради своей страсти. В этом героиня уподобилась животным, которые руководствуются лишь инстинктами. Катерина Львовна совершила непростительный грех, пала очень низко, за что и поплатилась разбитым сердцем, исковерканной судьбой, смертью. 
    Но, я думаю, что гораздо более низко пал ее любовник – Сергей. Если женщину в какой-то мере оправдывает искреннее, пусть и плотское, чувство, то герой с самого начала поступал расчетливо и бездушно. Именно он, манипулируя чувствами Катерины Львовны, подталкивал женщину на все убийства, кроме, может быть, самого первого. Именно после него Сергей понял, что героиня ради него пойдет на все. И он решил извлечь из их связи максимум выгоды. Когда же взять с Катерины Львовны стало нечего (после осуждения), герой бросил ее, увлекшись более молодой и красивой девушкой. 
    Но, больше того, свои отношения с ней Сергей демонстрировал Катерине Сергеевне, стремясь причинить женщине побольше боли. При других арестантах он оскорблял и унижал свою бывшую любовницу, буквально «втаптывая ее в грязь». Этот человек вел себя очень недостойно, спровоцировав, в конечном счете, убийство Сонетки и смерть Катерины Львовны. 
    Таким образом, после прочтения «Леди Макбет Мценского уезда» я испытывал целый спектр чувств – от жалости к Катерине Львовне и презрения к Сергею до восхищения талантом писателя, сумевшего передать поистине шекспировскую трагедию, разыгравшуюся в российской провинции.

Велика Вітчизняна війна пройшла крізь долі мільйонів радянських людей , залишивши про себе важку пам'ять: біль , гнів , страждання , страх. Багато в роки війни втратили найдорожчих і близьких людей , багато зазнали важкі позбавлення . Переосмислення військових подій , людських вчинків відбувається пізніше . У літературі з'являються художні твори , в яких через призму авторського сприйняття дана оцінка того, що відбувається у важкий воєнний час.Михайло Шолохов не міг пройти повз хвилюючою всіх теми і тому написав невелику розповідь «Доля людини» , торкнувшись проблематику героїчного епосу. У центрі оповідання події воєнного часу , що змінили життя Андрія Соколова - головного героя твору /Найважливішою подією в житті Андрія Соколова є полон. Саме в руках фашистів , перед лицем смертельної небезпеки виявляються різні сторони характеру персонажа , саме тут війна постає читачеві без прикрас , оголюючи сутність людей : мерзенний, підлий зрадник Крижнев ; справжній доктор , який «і в полоні , і в потемках свою велику справу робив » ; « Худенький такий , кирпатенька хлопчина » , взводний командир . Нелюдські муки довелося пережити Андрію Соколову в полоні , але головне те , що він зумів зберегти свою честь , гідність. Кульмінаційним моментом розповіді є сцена у коменданта Мюллера , куди привели змученого , голодного , втомленого героя , але й там він показав ворогові силу російського солдата. Вчинок Андрія Соколова (без закуски випив три склянки горілки : не хотів давитися подачкою ) здивував Мюллера : « Ось що , Соколов , ти - справжній російський солдат . Ти хоробрий солдат » . Війна постає перед читачем без прикрас : після втечі з полону , вже в госпіталі , герой отримує страшну звістку з дому про загибель своєї сім'ї: дружини і двох дочок. Важка військова машина не щадить нікого : ні жінок , ні дітей. Останній удар долі - загибель дев'ятого травня в День Перемоги старшого сина Анатолія від руки німецького снайпера. Війна забирає у людей найдорожче : сім'ю , близьких. Паралельно з життям Андрія Соколова розвивається і сюжетна лінія маленького хлопчика Ванюши , якого війна також зробила сиротою , позбавивши рідних матері і батька. Ось яку оцінку дає письменник двом своїм героям : «Два осиротілих людини , дві піщинки , закинуті в чужі краї військовим ураганом небаченої сили ...». Війна прирікає людей на страждання , але вона також виховує волю , характер , коли хочеться вірити , « що цей російська людина , людина незламної волі, витримали , і близько батьківського плеча виросте той , який , подорослішавши , зможе все витерпіти , все подолати на своєму шляху , якщо до цього покличе його батьківщина »