Напишите отзыв по рассказу "Судьба человека"
Объем - не менее 250 слов

Як я розумію думку «Земля змінює своє лице не лише сама собі, а ще й люди їй допомагають»

     Земля не стоїть на місці, вона живе своїм особливим життям. Колишуться гори, тривають наводнення та землетруси. Земля випльовує кілометри лави, тріскається, бурлить. Але ми знаємо і іншу землю – родючу й плодючу, без якої неможливе наше існування. Земля може дуже легко змінювати своє обличчя тільки за їй відомими мотивами.

   Людина, навпаки, підкоряється своїм корисним мотивам, коли хоче володіти землею, підкорити її під свої потреби. Люди обробляють землю для вирощування рослин, плодів, які можна буде споживати в їжу. Потім вони будують різноманітні побудови, домівки. Сама велика проблема – це забруднення землі, її оголювання завдяки викачці газу, нафти – крові землі, викопних мінералів, корисних копалин та ін. Як люди змінюють лице землі? Відповідь буде така: руйнуючи землю забрудненням середовища (вибухівки палива, зброєю, викид газів у повітря, роботою заводів, розвитком металургії, схованками радіоактивних речовин та ін.).  

   Люди допомагають - це мається на увазі, що вони "допомагають" (тобто в лапках)

Лирика Тютчева отличается особой разнообразностью и неповторимостью. Её всю пронизывает глубочайший философский смысл: как в описаниях природы, так и в темах любви и родины. Лиризм природы – величайшее художественное достижение Федора Тютчева. Ему отлично удается передать движение и динамизм пейзажа. Неповторимая и живая тютчевская природа имеет свои образы – это организм, который чувствует, думает, имеет свой голос, свои пристрастия.
В стихотворении «Зима недаром злится…» поэт мастерски изобразил последнюю схватку зимы и весны. Зима – дряхлая старуха, которая злится, «еще хлопочет», ворчит, отдаляя конец отведенного ей времени. Весна – молодая, озорная, веселая девушка, которая гонит злую старуху со двора, смеясь ей в глаза. Это не просто яркое и образное описание зимы и весны. Это победа жизни над смертью, чудесное время обновления. Это стихотворение – гимн вечной юности.