Поэма "Руслан и Людмила* мне очень понравилась. В ней рассказывается о борьбе Руслана за его любовь Людмилу. Руслан - очень смелый, никем не удержимый воин который победил всех своих соперников ради того что бы Людмилу. Помимо Руслана в поэме были и другие герои такие как Рогдай, Фарлаф, Ратмир и Черномор, но все они являютоя отрицательными, чем они мне и не понравились. Самое удивительное для меня в этой поэме было предательство Рогдая. Рогдай быстро переменил свою позиции и решил убить Руслана из за чего и произошла битва. В целом впечатление об этой поэме у меня положительное, потому что Руслан не смотря не на что победил. Даже Фарлафу не удалось его сгубить. Я считаю, что Руслану удалось победить своих врагов за счет силы воли и терпения. Он не остановился даже перед самым трудным.
Будь-яка людина, якою би вона не була і яким би характером вона не володіла, завжди буде виставляти певні вимоги до навколишнього світу і суспільства. Цілком нормально, що у всіх з нас може бути певне невдоволення загальним образом існуючої сьогодні людини, тому багато хто з нас напевно хотів би цей образ виправити, трохи змінити його. Я не є винятком. Дивлячись на сучасну людину, я не можу сказати, що вона не є ідеальною або хоча б близькою до ідеалу в тому розумінні, яке я маю. Тому я маю до сучасній людині претензії, які можу сміливо висловити. Адже для розуміння того, якою повинна бути людина, потрібно знати, якою вона є зараз.
Сучасна людина дуже сильно відірвалася від того, що зазначено в Священному писанні. Вона перестала рахуватися з Божими заповідями, враховувати їх і розглядати в якості основного життєвого правила або орієнтира. Сучасна правова система, моральні норми і життєві орієнтири примушують людину бути правильною лише для виду, але не по суті. На кого з відомих і успішних людей поглянеш, всі вони поводяться правильно лише на публіці, а ось в особистому житті або при персональному спілкуванні абсолютно змінюються, стають зовсім іншими, злими, заздрісними, жадібними. Все це через те, що в суспільній свідомості панує думка, що людину робить щасливою одне лише благополуччя і ніщо інше. Звичайно, благополуччя, фінансова самостійність – це дуже важливо і в цілому правильно, але чи є це головним у людському житті? Чи може бути щось важливіше?
