Мрачное раздумье
Работе над картиной «Витязь на распутье» Виктор Михайлович посвятил пятнадцать лет. В отличие от большинства других работ Васнецова – светлых, завораживающих, по-доброму сказочных – эта картина вызывает совсем иные чувства. В центре полотна расположен могучий богатырь на крепком коне. Он полностью готов к бою, и вооружен булавой, копьем, луком и крепким щитом. От вражеских стрел и ударов холодным оружием витязь защищен крепкой кольчугой и шлемом.
Видно, что воина одолели мрачные думы, склонившие его голову вниз. Состояние задумчивости, бессилие перед неизбежным усиливает опущенное к земле копье, а также верный боевой конь с понурой головой.
Сочинения
Познакомившись на уроке с работами Васнецова, мы можем сделать выводы, что это был былинный живописец. Он создал множество картин на тему легенд, сказок и былин, используя разнообразных персонажей. Были среди них и богатыри, которым художник Васнецов посвящает целый цикл своих картин, назвав его Богатыри. Открывается этот цикл картиной Витязь на распутье. Это полотно Васнецов написал в 1882 году, и с его художник выразил свое видение жизни. А сегодня в своем сочинении по картине Васнецова Витязь на распутье, я с репродукции полотна художника, сделаю описание картины.
Витязь на распутье краткое описание картины
Кого же изобразил на картине Витязь на распутье Васнецов? Рассматривая репродукцию картины, не трудно догадаться, кого именно художник изображает в своей работе. Конечно же это всеми любимый сказочный персонаж — витязь. Это центральная фигура картины. Богатырь хорошо подготовился к поездке. Он одет в кольчугу, хорошо вооружен, имеется щит и шлем. Витязь сидит на боевой лошади. Наверное они долго шли по неизведанной дороге, и вот среди огромного поля, они наткнулись на большой камень. Да не просто камень. Это указатель с предупреждением. Ведь в нем говорится, что если поехать прямо, то можно лишиться жизни, другие же надписи с годами поистерлись. И стоит теперь задумавшись витязь на распутье. Скорее всего, в его голове уйма размышлений, и он не знает, как ему быть дальше. А тут еще нагнетает обстановку ворон, у камня валяются человеческие кости, да и вдалеке другие камни, подобно могилам, не радуют витязя.
у житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.
прочитавши повість відомого ійського письменника ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. для героя повісті, скруджа, найбільше значення мали гроші. але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.
незважаючи на величезне багатство, скрудж залишався самотнім. як виявилося, самотність не залишала героя усього життя. у дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. він зрадив кохану, друзів. «один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.
чи була у скруджа можливість змінити своє життя? так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. ця подія перевернула його душу. він зрозумів, що сам винен в усьому. скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. і сталося це в різдвяну ніч.
уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив бобу платню, дав грошей на лікування крихітки тіма, зробив подарунки усім кретчитам, роздавав гроші злидарям. та найголовніше, що зрозумів скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. для кожного родина — це опора й підтримка. як писав французький письменник xix століття а. монтерлан, «є вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».
і скрудж почав жити щастям інших людей, їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа й. в. гете: «людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».
